Міжнародна команда астрономів виявила сліди давнього зіткнення Молочного Шляху з меншим об’єктом, названим галактикою «Сарделька». Ця космічна аварія стала визначальною подією в ранній історії Галактики. Вона змінила її структуру, спричинивши утворення як внутрішньої опуклості (балдж), так і зовнішнього гало. Результати досліджень оприлюдено в кількох публікаціях в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, The Astrophysical Journal Letters та arXiv.org.

Науковці використали складні комп’ютерні моделі для розробки тесту, здатного відповісти на актуальне питання в астрофізиці: чи існує насправді темна матерія? Чи потрібно змінити закон всесвітнього тяжіння Ньютона? Нове дослідження показує — відповідь прихована в особливостях руху зір у невеликих галактиках-супутниках, що обертаються навколо Молочного Шляху. Результати нового дослідження оприлюднив журнал Physical Review Letters.

Астрономи змогли довести існування чорних дір малої маси та надмасивних, але існування таких об’єктів з проміжною масою (intermediate-mass black holes, IMBHs) досі є дискусійним питанням. Нове дослідження, виконане науковцями Центру космічних досліджень університету Нью-Гемпшира (University of New Hampshire, UNH), виявило найпериконливіші дотепер докази того, що чорні діри проміжної маси існують у природі. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy.

Планети та супутники планет Сонячної системи постійно бомбардують частинки, що йдуть від Сонця. На Землю це майже не впливає, крім появи захопливих полярних сяйв, бо щільна атмосфера та магнітне поле Землі захищають нас від частинок сонячного вітру. Але на Місяці, або на Меркурії, ситуація інша: там найвищий шар породи під впливом сонячних частинок поступово зменшується.

Визначення маси галактики на перший погляд є майже непідйомним завданням, але науковці вважають, що воно є ключем до розкриття природи невловимої, досі не спостережуваної темної матерії і структури нашого космосу. Новий метод оцінки маси галактик обіцяє більш надійні результати, особливо, коли його застосовувати до великих наборів даних, отриманих внаслідок теперішніх та майбутніх оглядів неба.