На початку листопада 2023 року полярне сяйво спостерігали на дивовижно низьких широтах, аж до Італії і Техасу. Такі явища вказують на вплив викиду сонячної корональної маси на магнітне поле та атмосферу Землі. Але нещодавнє світлове шоу — це ніщо проти величезної магнітної бурі в лютому 1872 року.

Земля за всю свою історію пережила багато явищ, які називають метеорними бурями (meteor storms). У цій замітці, підготовленій Джо Рао (Joe Rao) для ресурсу Space.com, йдеться про деякі найразючіші з них.

Без сумніву, термін «метеорний дощ» («meteor shower») є неправильним. Це створює уявлення, що «падучі зорі» (метеори — Ред.), ллються на Землю, як вода з розбризкувача, але це зовсім не так.

У звичайну ніч під ясним темним небом ви можете нарахувати три — чотири метеори на годину. У певні ночі цей показник може зрости до 15, 25, 50 на годину або більше. Це те, що астрономи називають «дощем» («shower»). Різні ЗМІ зазвичай повідомляють широкій публіці про те, що варто очікувати чогось разючого, але часто більшість спостерігачів — передбачаючи «ефект розпилювача» («sprinkler effect») — залишаються розчарованими.

Метеорна буря — це щось інше. У цьому разі метеори спалахують в кількості тисяча чи більше на годину, а в окремих рідкісних випадках ця кількість була більшою в десять чи навіть сто разів!

Найбільша у світі приватна колекція телескопів прихована в потаємному крилі голландського музею автомобілів.

Це, майже таємне, крило Музею Лоумана (Louwman Museum), на відміну від решти музею, не має нічого спільного із старовинними автомобілями. Натомість тут зберігається найбільша у світі приватна колекція телескопів, еклектичний набір із понад 400 астрономічних телескопів, військових підзорних труб, оперних біноклів і навіть об’єктив, виготовлений відомим голландським астрономом Християном Гюйгенсом.

Усіх небайдужих до історії рідного краю та України загалом, а також прихильників астрономічної науки, запрошуємо до участі в проєкті «Астрономічна спадщина України».

Кілька поколінь астрономів мріяло побудувати телескопи на поверхні Місяця. І ця мрія може незабаром стати реальністю.

Для радіоастрономів Земля — ​​це шумне місце. Багато сучасної електроніки випромінює радіосигнали, які заважають виконувати астрономічні радіоспостереження. Протягом десятиліть це невидиме світлове забруднення настійливо «витісняло» радіообсерваторії до так званих «радіо тихих зон». Вони містяться далеко від «цивілізації», що змушує радіоастрономів працювати в таких місцях, як безплідна пустеля Атакама в Чилі.