Нове дослідження, виконане групою науковців Нортумбрійського університету (Northumbria University) з м. Ньюкасл у Великобританії, вказує на те, що магнітні хвилі Сонця поводяться інакше, ніж досі вважали астрономи. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy.

Вивчивши дані, зібрані за 10-річний період, дослідники виявили: магнітні хвилі в короні Сонця (це зовнішній шар атмосфери нашої зорі) реагують на звукові хвилі, що виходять з його надр. Ці магнітні хвилі, відомі як альвенівські хвилі, відіграють вирішальну роль у транспортуванні енергії біля Сонця і в Сонячній системі. Раніше астрономи вважали, що хвилі виникають на поверхні Сонця, де температура водню досягає значення 6000 градусів, що спричиняє збурення (перемішування) магнітного поля Сонця.

Науковий інститут космічного телескопа та Інститут астрономії Гавайського університету оприлюднили друге видання цифрового огляду неба Pan-STARRS DR2, що містить рекордний обсяг астрономічних даних — понад 1,6 петабайтів. Це, відповідно, 1,6 мільйонів гігабайт, що в 30 тисяч разів перевищує загальний вміст Вікіпедії або еквівалентно двом мільярдам селфі.

Використавши 13 радіотелескопів, що працювали як єдине ціле, астрономи розгледіли потужні струмені (джети) радіовипромінювання від об’єкта Стрілець А * — надмасивної чорної діри, що лежить в центрі нашої галактики.

Відсіявши шум, створений розсіяним довкола діри випромінюванням, науковці виявили: потужні радіохвилі, спричинені чорною дірою, виходять з маленької ділянки, яка може бути спрямована прямо на Землю. Результати дослідження оприлюднив Astrophysical Journal.

На відстані 146 світлових років від Землі лежить досить дивна зоряна система. В її центрі міститься подвійна зоря (компоненти позначають Ba і Bb), а навколо обертається інша система з двох зір (Аa і Аb). Між ними — кільце з пилу і газу, яке розташоване під дуже великим кутом.

У газопиловому диску цієї системи з чотирьох зір, яка має позначення HD 98800, можуть формуватися планети. Але замість того, щоб лежати в тій же площині, що й центральна подвійна зоря, орбіта цього диска перпендикулярна до неї. Це перший спостережний факт такої конфігурації, хоча він і не суперечить теоретичним передбаченням.

Спостережні дані, отримані з допомогою космічного апарата Gaia («Гайя»), дали змогу вперше показати, що білі карлики, залишки померлих зір, як наше Сонце, перетворюються на тверді сфери, коли гарячий газ усередині них охолоджується.

Процес застигання або кристалізації речовини всередині білих карликів був передбачений 50 років тому, але астрономи не мали змоги спостерігати великої кількості цих об’єктів з потрібною точністю, щоб побачити картину, що розкриває цей процес.