Команда астрономів, яку очолював доцент кафедри фізики та астрономії Джордж Бекер (George Becker) з Каліфорнійського університету, зробила дивовижне відкриття: 12,5 мільярдів років тому найбільш непрозоре місце у Всесвіті містило відносно мало матерії. Результати науковців оприлюднив у серпневому числі Astrophysical Journal.

Давно відомо, що у Всесвіті є веб-подібна мережа темної матерії та газу. Ця «космічна мережа» містить більшу частину матерії Всесвіту, тоді як галактики, до яких належить наш Молочний Шлях, складають лише невелику її частину. Нині газ між галактиками майже повністю прозорий, бо він іонізований — електрони відокремлені від їх атомів — ультрафіолетовим випромінюванням.

Дивна планета-бурлака без зорі бродить по Молочному Шляху лише за 20 світлових років від Сонця. І згідно з нещодавно опублікованим результатами дослідження в The Astrophysical Journal, цей дивний, кочовий світ має неймовірно потужне магнітне поле, яке в 4 мільйони разів сильніше, ніж у Землі. Воно спричиняє разючі полярні сяйва поряд з якими наші такі вогні мають жалюгідний вигляд.

Астрономи, використавши телескопи, що працюють в різних діапазонах електромагнітного спектра, зокрема Велику міліметрову / субміліметрову антену Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA), дослідили катастрофічний зоряний вибух, відомий як сплеск гамма-випромінювання (gamma-ray burst, GRB), і виявили його тривале «післясвітіння». Результати дослідження оприлюднив Astrophysical Journal.

Нове дослідження, результати якого оприлюднив журнал Nature Astronomy, вказує на те, що близько 2 мільярдів років тому галактика Андромеди зруйнувала одну з найбільших галактик у Місцевій групі, перетворивши її в компактну зоряну систему, відому як M32. Нині вона є галактикою-супутником Андромеди. Зіткнення двох великих зоряних систем привело до того, що галактика-попередник M32 (її назвали M32p) втратила більшу частину своєї маси.

Астрономи вважають, що планети утворюються з газопилових дисків, які оточують більшість новонароджених зір. У процесі обертання такого диска навколо материнської зорі, частинки речовини «злипаються» докупи. Протягом кількох мільйонів років ці згустки (їх називають планетезималі) ростуть і збільшуються, утворюючи протопланету, яка з часом очищає свій орбітальний шлях в диску. Коли протопланета набирає достатньої маси, сила тяжіння надає їй сферичну форму й вона стає справжньою планетою. Однак те, що відбувається після утворення планет, досі є значною мірою таємницею.