Астрономи вважають, що планети утворюються з газопилових дисків, які оточують більшість новонароджених зір. У процесі обертання такого диска навколо материнської зорі, частинки речовини «злипаються» докупи. Протягом кількох мільйонів років ці згустки (їх називають планетезималі) ростуть і збільшуються, утворюючи протопланету, яка з часом очищає свій орбітальний шлях в диску. Коли протопланета набирає достатньої маси, сила тяжіння надає їй сферичну форму й вона стає справжньою планетою. Однак те, що відбувається після утворення планет, досі є значною мірою таємницею.

Міжнародна команда астрономів виявила сліди давнього зіткнення Молочного Шляху з меншим об’єктом, названим галактикою «Сарделька». Ця космічна аварія стала визначальною подією в ранній історії Галактики. Вона змінила її структуру, спричинивши утворення як внутрішньої опуклості (балдж), так і зовнішнього гало. Результати досліджень оприлюдено в кількох публікаціях в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, The Astrophysical Journal Letters та arXiv.org.

Науковці використали складні комп’ютерні моделі для розробки тесту, здатного відповісти на актуальне питання в астрофізиці: чи існує насправді темна матерія? Чи потрібно змінити закон всесвітнього тяжіння Ньютона? Нове дослідження показує — відповідь прихована в особливостях руху зір у невеликих галактиках-супутниках, що обертаються навколо Молочного Шляху. Результати нового дослідження оприлюднив журнал Physical Review Letters.

Астрономи змогли довести існування чорних дір малої маси та надмасивних, але існування таких об’єктів з проміжною масою (intermediate-mass black holes, IMBHs) досі є дискусійним питанням. Нове дослідження, виконане науковцями Центру космічних досліджень університету Нью-Гемпшира (University of New Hampshire, UNH), виявило найпериконливіші дотепер докази того, що чорні діри проміжної маси існують у природі. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy.

Планети та супутники планет Сонячної системи постійно бомбардують частинки, що йдуть від Сонця. На Землю це майже не впливає, крім появи захопливих полярних сяйв, бо щільна атмосфера та магнітне поле Землі захищають нас від частинок сонячного вітру. Але на Місяці, або на Меркурії, ситуація інша: там найвищий шар породи під впливом сонячних частинок поступово зменшується.