NASA обрало нову місію для вивчення того, як Сонце генерує та викидає у міжпланетний простір величезні хмари частинок, що є одним із важливих чинників космічної погоди. Така інформація не тільки покращить розуміння природи Сонячної системи, але, зрештою, може допомогти захистити астронавтів, які подорожують на Місяць і Марс. Адже вивчення цих явищ дасть змогу отримати більше інформації про те, як випромінювання Сонця впливає на космічне середовище, через яке повинні подорожувати астронавти.

Стерильне нейтрино все ще залишається кандидатом в носії темної матерії, але сканування нашої галактики не дало змоги виявити передбачувані сигнали, які б на це вказували.

Незважаючи на те, що у Всесвіті має бути темна матерія, астрофізикам все ще не вистачає однієї критичної деталі. «Ми знаємо, де вона міститься і скільки її, але ми не знаємо, що це таке», — сказав Бен Сафді (Ben Safdi), астрофізик з Мічиганського університету.

28 березня 2020 року на ютуб-каналі «Все про Всесвіт» Іван Крячко відповідатиме глядачам на їхні запитання щодо таких тем: астрономія та її здобутки; навчання (вивчення) астрономії; популяризація астрономії та поширення астрономічних знань.

Використавши дані спостережень, отримані за допомогою космічного апарата TESS (Transiting Exoplanet Survey Satellite), група професійних астрономів та аматорів виявила зорю, яка значно сильніше коливається в одній своїй півкулі, ніж в іншій. Зоря, назва якої HD 74423, має масу 1,7 маси Сонця й лежить на відстані приблизно 1600 світлових років від Землі. Про відкриття повідомив журнал Nature Astronomy.

Астрономи з’ясували, що удвічі більша розмірами, ніж Земля, екзопланета може бути придатною для існування на ній життя. Це відкриття вказує на те, що пошук життя варто виконувати також на планетах, значно більших розмірами від Землі, але менших, ніж Нептун.

Наукова група з Кембриджського університету на підставі даних про масу, радіус та атмосферу екзопланети K2-18b визначила: планета, яка лежить у зоні життя своєї материнської зорі, може мати рідку воду. Результати дослідження оприлюднив The Astrophysical Journal Letters Astrophysical Journal Letters.