Визначення маси галактики на перший погляд є майже непідйомним завданням, але науковці вважають, що воно є ключем до розкриття природи невловимої, досі не спостережуваної темної матерії і структури нашого космосу. Новий метод оцінки маси галактик обіцяє більш надійні результати, особливо, коли його застосовувати до великих наборів даних, отриманих внаслідок теперішніх та майбутніх оглядів неба.

Космічний апарат NASA Dawn («Світанок») переходить на свою останню, найнижчу орбіту навколо карликової планети Церера. Нова еліптична орбіта в її найнижчій точці буде пролягати на відстані 50 кілометрів від поверхні небесного тіла — у 10 разів нижче, ніж було раніше. З початку червня Dawn почне реєструвати гамма-випромінювання та нейтрони, щоб науковці могли краще зрозуміти склад верхнього шару поверхні Церери, а також буде робити її фільмування з високою роздільною здатністю.

Космічний телескоп «Кеплер», мисливець за планетами біля далеких зір, розпочав 12 травня поточного року 18-ту спостережну кампанію своєї розширеної місії K2. У наступні 82 дні він спостерігатиме зоряні скупчення, галактики та кілька об’єктів Сонячної системи, зокрема комети, астероїди і тіла за межами Нептуна. Інженери місії «Кеплер» вважають, що паливо космічного апарата буде остаточно вичерпано протягом декількох місяців.

Космічний апарат NASA для спостережень транзитних екзопланет (Transiting Exoplanet Survey Satellite, TESS) отримав перше тестове зображення. Одна з чотирьох його камер упродовж двох секунд зафіксувала понад 200 000 зір в сузір’ї Кентавра, що лежить у південній півкулі небесної сфери.

NASA оприлюднило зображення незабаром після того, як TESS пройшов 17 травня поточного року на відстані майже 8000 кілометрів від Місяця. Цей маневр виконали для того, щоб вивести космічний апарат на заплановану 13,7-денну орбіту, яка пролягатиме між Землею і Місяцем. 30 травня має відбутися остання корекція для виходу на задану орбіту.

Науковці згодні з твердженням, що Сонце загине приблизно у віці 10 мільярдів років, але вони досі не зовсім розуміли, якими будуть його залишки. Тепер астрономи прогнозують, що наприкінці життєвого циклу нашої зорі утвориться світле кільце з газу та пилу, відоме як планетарна туманність. На це вказують результати дослідження, виконаного міжнародною групою астрономів під керівництвом професора Альберта Зейлстра (Albert Zijlstra) з Манчестерського університету. Їх оприлюднив журнал Nature Astronomy.