Газові гіганти, як й інші планети, утворюються з речовини протопланетних дисків навколо протозір. Згідно з теорією акреції ядра, спочатку утворюється ядро з каменів, льоду та інших важких твердих речовин. Коли це ядро стає достатньо масивним (приблизно в 15—20 разів більше, ніж Земля), воно через гравітацію формує довкола себе зовнішній шар газу. Однак у зір малої маси диски маломасивні. За оцінками, що слідують з теоретичних моделей, такі диски не мають достатньо матеріалу для формування газового гіганта. Або ж планета-гігант не встигне сформуватися до того, як диск розпадеться. У новому дослідженні астрономи виміряли частоту появи планет-гігантів, що обертаються навколо зір з малою масою, і проказали: ця частота відмінна від нуля.

Венера майже такого ж розміру, маси та щільності, що й Земля. Отже, вона має виробляти тепло всередині себе (через розпад радіоактивних елементів) приблизно з тією ж швидкістю, як і Земля. На Землі одним із основних шляхів витоку тепла є виверження вулканів. У середньому за рік трапляється не менше 50 вулканів.

Галактика 3C 297 лежить на відстані приблизно 9,2 мільярдів світлових років від нас у напрямку сузір’я Діви. Вона містить квазар, надмасивну чорну діру, яка поглинає газ та спричиняє утворення потужних струменів речовини.

Середовище 3C 297, здається, має основні ознаки скупчення галактик — величезних структур, які зазвичай містять сотні або навіть тисячі галактик. Але ця галактика стоїть окремо.

Давно висловлено припущення, що навколо чорної діри можуть виникати сплески густини темної матерії. Однак досі не було виявлено жодних обнадійливих доказів, які б підтверджували це теоретичне припущення. У новій статті астрономи з Гонконгського педагогічного університету повідомляють про існування стрибків щільності темної матерії навколо двох сусідніх чорних дір зоряної маси: A0620-00 і XTE J1118+480.

Шість масивних галактик, виявлених у ранньому Всесвіті, змінюють нинішнє розуміння науковцями процесу формування цих зоряних систем.

«Ці об’єкти набагато масивніші, ніж очікували астрономи», — сказав Джоел Лея (Joel Leja), доцент кафедри астрономії та астрофізики Пенсільванського університету, який моделював випромінювання від цих галактик. «Ми очікували, що знайдемо лише крихітні, молоді галактики-малюки, але ми виявили такі ж зрілі галактики, як наша, в ту епоху, яку раніше вважали світанком Всесвіту».