Особливість наднової в тому, що ви ніколи не знаєте, коли вона може статися. Наднові виникають або через взаємодію білого карлика із зорею-супутником, або коли всередині масивної зорі закінчується ядерне паливо та починається швидкий колапс. Жоден із цих сценаріїв не вказує в оптичному діапазоні електромагнітного спектра на серйозну зміну зорі перед її вибухом, тож нам залишається сканувати небо в надії вловити одну з них на ранніх стадіях. Але незабаром це може змінитися.

Приблизно 5 мільярдів років тому Земля перебувала у процесі формування. Газ і пил скупчувалися в протопланетному диску молодого Сонця, ймовірно, трохи підштовхнуті резонансним гравітаційним тяжінням Юпітера та інших великих планет. Можна уявити, що коли Земля сформувалася, вона очистила свою орбіту від залишків речовини, залишивши щілину в диску, видиму з відстані кількох світлових років. Ми знаємо: ця історія досить точна, але ідея про те, що такі планети, як Земля, завжди очищають прогалини в протопланетному диску, ймовірно, не є такою.

За два тижні, поки тривав вибух, було викинуто стільки енергії, скільки Сонце виділить за весь час існування.

Прикладом абсолютно нового типу космічного вибуху, який значно перевершує більшість наднових, може бути руйнування зорі чорною дірою малої або середньої маси.

Японське агентство аерокосмічних досліджень (Japan Aerospace Exploration Agency, JAXA) за допомогою ракети-носія H-IIA 7 вересня 2023 р. вивело на орбіту Землі космічний зонд X-Ray Imaging and Spectroscopy Mission (XRISM) — Місія рентгенівських зображень та спектроскопії. Нова рентгенівська обсерваторія працюватиме на висоті 550 км над поверхнею Землі щонайменше протягом трьох років.

Починаючи з перших прямих спостережень сонячного вітру в 1959 році, астрономи працювали над тим, щоб з’ясувати, що спричиняє цей потік плазми. Тепер науковці, які працюють з космічним зондом ESA/NASA Solar Orbiter, вважають, що у них є відповідь: крихітні спалахи, які називають «пікоспалахами».