Люди давно мріяли про зміну марсіанського клімату, щоб зробити його придатним для землян. Карл Саган був першим, якщо не зважати на авторів наукової фантастики, хто запропонував тераформування. У статті 1971 р. Саган висловив припущення, що випаровування північної полярної крижаної шапки спричинить появу атмосфери над планетою і через парниковий ефект вищу глобальну температуру й значно збільшить ймовірність існування рідкої води.

Робота Сагана надихнула інших дослідників і футуристів на серйозне ставлення до ідеї тераформування. Головне питання: чи достатньо парникових газів і води на Марсі, щоб підвищити його атмосферний тиск до рівня земного?

Астрономи, які працюють з радіотелескопами Національного наукового фонду США, показали, що поєднання даних про гравітаційні хвилі з результатами радіоспостережень і теоретичного моделювання дає змогу використати злиття двох нейтронних зір в якості «космічної лінійки». Вона, натомість, може дозволити визначити швидкість розширення Всесвіту й сприяти вирішенню досі дискусійного питання про значення цієї швидкості.

Астрофізики з Університету західного Онтаріо знайшли докази тому, що чорні діри можуть утворюватися внаслідок прямого колапсу речовини. В такому разі чорна діра — це не кінцевий етап еволюції масивної зорі. Такий процес утворення чорних дір у ранньому Всесвіті може дати змогу науковцям пояснити наявність дуже масивних чорних дір на ранньому етапі історії нашого всесвіту.

Шантану Басу (Shantanu Basu) та Арпан Дас (Arpan Das) з факультету фізики та астрономії Університету західного Онтаріо знайшли пояснення спостережуваного розподілу мас і світностей надмасивних чорних дір. Результати дослідження оприлюднив Astrophysical Journal Letters.

На щорічному з’їзді Американського астрономічного товариства в Сент-Луїсі (штат Міссурі) Еллісон Кіркпатрік (Allison Kirkpatrick), асистент кафедри фізики та астрономії Канзаського університету, повідомила про відкриття галактик — «холодних квазарів». Ці об’єкти містять багато холодного газу, а тому в них ще можуть формуватися нові зорі, незважаючи на те, що в центрі міститься квазар. Це доволі неочікуваний висновок, що змінює уявлення про еволюцію галактик і, можливо, вказує на фазу життєвого циклу кожної галактики, яка досі не була відома.

Космічний телескоп «Спітцер» (Spitzer), який упродовж 16 років давав змогу відкривати екзопланети, вивчати галактики в ранньому Всесвіті, а також спостерігати планети і астероїди Сонячної системи, припинить роботу в січні 2020 року. Так вирішили в NASA після того, як пошуки зовнішнього джерела фінансування виявилися безуспішними.