Радіолокаційні дані, отримані з допомогою космічного зонда NASA «Кассіні» (Cassini), вказують на те, що невеликі озера в північній півкулі Титана — найбільшого супутника Сатурна — навдивовижу глибокі (близько 100 м), містяться на вершинах пагорбів і заповнені метаном. Результати нового дослідження, які оприлюднено в двох статтях у журналі Nature Astronomy, також містять нову інформацію про те, як на Титані виникають метанові дощі.
Уявлення художника про поверхню Титана — найбільшого супутника Сатурна. Фото з сайту www.sci-news.com.
Гідрологічний цикл на супутнику Сатурна відбувається так само, як і на Землі, але з однією суттєвою відмінністю. Замість води, що випаровується з морів, утворюючи хмари і дощі, на Титані все це відбувається з метаном і етаном.
Хоча моря в північній півкулі Титана наповнені метаном, виявлення там невеликих озер, заповнених також переважно метаном, стало несподіванкою. «Кожного разу, коли ми робимо відкриття на Титані, він додає більше таємниць», — сказав Марко Мастроґієсппе (Marco Mastrogiuseppe) з Каліфорнійського технологічного інституту, який працював з радіолокатором «Кассіні». «Але ці нові дані допомагають дати відповідь на кілька важливих питань. Ми можемо зараз краще зрозуміти гідрологію Титану».
«Дивним на Титані є те, що гідрологія на одному боці північної півкулі сильно відрізняється від тієї, що існує на іншому», — сказав Джонатан Луніне (Jonathan Lunine) з Корнельського університету. «Начебто ви подивилися на Північний полюс Землі й побачили, що Північна Америка має зовсім іншу геологічну обстановку для водойм, ніж Азія».
На східному боці Титану є великі моря на невеликих узвишшях, каньйони і острови. На західному боці: невеликі озера. Нові дослідження вказують на озера, що містяться на великих пагорбах і плато. Підтверджено також попередні дані про те, що озера розташовані високо над рівнем моря. Водночас дані вказують на існування інших форм рельєфу, наприклад гір з плоскими вершинами або крутих пагорбів, що піднімаються на сотні метрів над навколишнім ландшафтом і мають на своїх вершинах глибокі озера.
Той факт, що ці західні озера невеликі — всього кілька десятків кілометрів — але дуже глибокі, дає планетологам нову інформацію про їхню геологію: це найкращий доказ того, що вони, ймовірно, утворилися внаслідок хімічного розчинення та руйнування твердої поверхні Титана. На Землі такі водойми відомі як карстові озера.
Дослідники також використали дані від «Кассіні» для виявлення тимчасових озер на Титані. Різні набори спостережних даних — від радіолокаційних до інфрачервоних — показують, що рівень рідини значно змінюється.
«Найкращим поясненням є те, що відбувається деяка сезонна зміна поверхневої рідин», — сказав Шеннон Маккензі (Shannon MacKenzie), планетолог з Лабораторії прикладної фізики університету імені Джонса Гопкінса.
«Одне з можливих пояснень полягає в тому, що ці утворення могли бути мілкими водоймами, які протягом сезону випаровуються і проникають у під поверхневий шар ґрунту».
Результати підтверджують ідею, що вуглеводневий дощ живить озера, які потім можуть випаровуватися в атмосферу або проникати під поверхню, а на їх місці залишаються неглибокі резервуари рідини.
За інф. з сайту www.sci-news.com
