Марсіанська місія NASA InSight допомогла вченим визначити внутрішню структуру Марса, зокрема розмір і склад його ядра, та надала загальні підказки щодо його бурхливого формування. Але результати дослідження, оприлюднені в статті під назвою «Геофізичні докази збагаченого розплавленого силікатного шару над ядром Марса» («Geophysical evidence for an enriched molten silicate layer above Mars’ core»), опублікованої в журналі Nature, можуть привести до повторного аналізу даних цієї місії. Міжнародна група дослідників виявила розплавлений силікатний шар, що покриває металеве ядро Червоної планети. Відкриття дає змогу зрозуміти, як відбувалося формування та еволюція Марса, а також те, як він став безплідною планетою, якою вона є нині.

Міжнародна група астрономів зробила те, що вважають найбільшим в історії космологічним комп’ютерним моделюванням, відстеживши не лише темну, але й звичайну матерію (таку як планети, зорі та галактики). Це дає науковцям можливість поглянути на те, як міг розвиватися Всесвіт.

Зорі народжуються всередині молекулярної хмари. Астрономи довго припускали, що «ясла» постачали всі поживні речовини, потрібні протозорям для формування. Однак виявляється, що вони отримують допомогу також і ззовні ясел.

Навряд чи це погана прикмета, але місія NASA Psyche («Психея») стартувала у п’ятницю, 13 жовтня. У космічного зонда, який вивела на орбіту Землі важка ракета-носій SpaceX Falcon Heavy, попереду небезпечна подорож, і він не планує прибути до свого однойменного астероїда 16 Pscyhe до 2029 року.

Останніми роками астрономія переживає певну кризу: хоча ми знаємо, що Всесвіт розширюється, і хоча ми приблизно знаємо, як швидко, два основні способи вимірювання цього розширення не збігаються. Тепер астрофізики з Інституту Нільса Бора пропонують новий метод, який може допомогти вирішити цю розбіжність.