Нептун відомий насичено-блакитним, а Уран — зеленим, але нове дослідження показало, що два крижаних гіганти насправді набагато ближчі за кольором, ніж досі вважали науковці. Справжні відтінки планет встановив професор Патрік Ірвін (Patrick Irwin) з Оксфордського університету разом з колегами. Результати дослідження оприлюднив журнал Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

Ядра нейтронних зір містять речовину з найвищою густиною, яка тільки може бути в сучасному Всесвіті. Причому всередині сфери діаметром 25 км стиснута речовина загальною масою, що дорівнює двом масам Сонця. Ці астрофізичні об’єкти справді можна вважати величезними атомними ядрами, внутрішня частина яких під дією сили тяжіння стискається до густини, що у багато разів перевищує густину окремих протонів і нейтронів.

Модель вже дала змогу досягти великого успіху — пояснити, як у полярних сяйвах утворюються таємничі явища, схожі на перлини.

Науковці створюють «надсучасну» цифрову модель космосу навколо Землі, щоб покращити прогнозування геомагнітних бур та їхнього впливу на інфраструктуру.

«Наше дослідження встановлює тісний зв’язок між квантовою механікою та астрофізикою і відкриває новий погляд на внутрішню природу нейтронних зір».

Науковці нарешті можуть зрозуміти динаміку «глюків» нейтронних зір, які трапляються, коли ці надщільні мертві зірки раптово прискорюють своє обертання. Здавалося б, така дивна поведінка може бути спричинена тим, що крихітні вихори речовини піднімаються з надр і «проривають поверхню» цих огарків колись звичайних зір.

Будову рідкісної зоряної системи з шістьма екзопланетами вдалося з’ясувати за допомогою місії Європейського космічного агентства CHaracterising ExOPlanet Satellite (Cheops). Це відкриття особливо цінне, оскільки орбітальна конфігурація планет показує, що система майже не змінилася з моменту свого формування понад мільярд років тому.

Космічний телескоп «Хеопс» надав найважливіші дані для розуміння таємничої системи екзопланет, яка роками бентежила дослідників.