10 травня 2024 р. люди по всій Північній Америці спостерігали рідкісне небесне явище: полярне сяйво, яке було видно від Східного узбережжя до півдня Сполучених Штатів. Спостереження полярного сяйва (також відомого як Aurora Borealis) збіглося з найсильнішою геомагнітною бурею з 2003 року та 27-м найсильнішим сонячним спалахом, який коли-небудь реєстрували науковці. Це спричинило появу яскравої картини, яку бачили жителі всієї Північної Америки, але прояви бурі також було виявлено деякими підводними датчиками Канадської океанічної мережі (Ocean Networks Canada, ONC) на глибині майже трьох кілометрів.

Протягом останніх п’яти років астрономи виявили новий тип астрономічних явищ, що існують у величезних масштабах — більші за галактики. Їх називають дивні радіокола (odd radio circles, ORC). Вони мають вигляд велетенських кілець радіовипромінювання, що розширюються назовні, як ударна хвиля. Досі ORC ніколи не спостерігали на будь-якій довжині хвилі, окрім радіохвилі, але згідно з новою публікацією, оприлюдненою 30 квітня 2024 року, астрономи вперше зафіксували рентгенівське випромінювання, пов’язане з ORC.

Планетологи з Університету Колорадо в Боулдері виявили, як Венера, жарка і непридатна для життя сусідка Землі, стала такою сухою.

Нове дослідження заповнює велику прогалину в тому, що дослідники називають «історією води на Венері». За допомогою комп’ютерного моделювання група науковців виявила, що атоми водню в атмосфері планети виходять у космос через процес, відомий як «дисоціативна рекомбінація». Через це Венера щодня втрачає приблизно вдвічі більше води, як порівняти з попередніми оцінками.

Коли у Всесвіті формувалися перші зорі, єдиними доступними матеріалами були первісний водень і гелій, що виникли невдовзі після Великого Вибуху. Астрономи називають ці перші зорі «зорями населення ІІІ типу», і вони були надзвичайно масивними, яскравими та гарячими зірками. Зараз їх немає, і фактично їх існування досі є гіпотетичним. Але якби вони існували, вони мали б залишити свої «відбитки пальців» на сусідньому газі, і астрофізики їх шукають.

Перші зображення, зроблені передовою місією, були представлені на 7-му семінарі консорціуму Einstein Probe у Пекіні. Вони демонструють весь потенціал зонда та показують, що його оптика, яка імітує очі омара, готова контролювати рентгенівське небо. Космічний рентгенівський телескоп отримав світлини кількох відомих небесних об’єктів, щоб дати науковцям натяк на те, на що здатна місія.