Астрономи змоделювали два типи спалахів наднових і виявили, що перші наймасивніші зорі могли створити велику кількість води. Вона, можливо, пішла на формування майбутніх зір і планет.

Нове дослідження, результати якого опубліковані в Nature Astronomy, показало, що вода могла утворитися у перші 200 мільйонів років існування Всесвіту. Життєдайна молекула могла виникнути так швидко через загибель перших зір Всесвіту. Дослідження також виявило, що землеподібні планети могли формуватися в багатому водою середовищі, яке тоді існувало. І все це було до того, як виникли перші галактики.

Дослідники виявили передбачувану схему в розподілі часу між льодовиковим і міжльодовиковим періодами Землі.

Приблизно 2,5 мільйона років тому Земля вступила в епоху, відзначену послідовними льодовиковими та міжльодовиковими періодами. Останнє зледеніння трапилося приблизно 11 700 років тому. Новий аналіз показує, що настання нового льодовикового періоду можна очікувати через 10 000 років.

Міжнародна группа науковців, серед яких були дослідники з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (UC Santa Barbara, UCSB), зробила свій прогноз на основі нової інтерпретації невеликих змін орбіти Землі навколо Сонця, які призводять до масштабних змін клімату планети протягом тисячоліть. Дослідники відстежили природні цикли клімату планети протягом мільйона років. Їхні висновки, опубліковані в Science, дають нове уявлення про динамічну кліматичну систему Землі та є кроком у розумінні льодовикових циклів планети.

Астрономи визначили сірку як потенційно вирішальний індикатор для звуження пошуку життя на інших планетах. Сірка сама собою не обов’язково є показником придатності планети для життя. Але значні концентрації діоксиду сірки в атмосфері планети можуть свідчити про те, що планета, ймовірно, якраз непридатна для життя. І дослідники в такому разі можуть не брати її до уваги.

Астрономи зазирнули крізь атмосферу планети за межами Сонячної системи, вперше відобразивши її тривимірну структуру. Для цього вони об’єднали всі чотири телескопи, які разом становлять Дуже великий телескоп (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO). Це дало змогу виявити потужні вітри, що переносять такі хімічні елементи, як залізо та титан, і формують складні погодні умови в атмосфері планети. Відкриття відчиняє двері для докладного вивчення хімічного складу та погоди екзопланет.

Оприлюднений в журналі Astronomy & Astrophysics унікальний набір даних про наднові типу Ia може змінити те, як космологи вимірюють розширення Всесвіту протягом його історії.