Науковці з Федеральної вищої технічної школи Цюриха (ETH Zurich) з’ясували, що деяка частина речовини з якої сформована Земля була утворена червоними гігантами. Вони також пояснили, чому на Землі міститься більше цього зоряного пилу, ніж в астероїдах чи в речовині Марса, які лежать далі від Сонця.

Близько 4,5 мільярда років тому міжзоряна молекулярна хмара почала стискатися. В її центрі утворилося Сонце, а з газопилового диску, що був навколо нього, сформувалися Земля та інші планети. Ця ретельно змішана міжзоряна речовина містила екзотичні зерна пилу.

Зі спостережень виявлено зорю, що обертається навколо чорної діри несподіваної маси. Якщо це відкриття буде підтверджено, то воно може змінити наше розуміння того, як гинуть масивні зорі.

Астрономи виявили, здавалося б, «неможливу» чорну діру, що лежить від Землі на відстані приблизно 14 000 світлових років. Результати спостереження, оприлюднені в журналі Nature 28 листопада поточного року, дозволяють припустити, що маса дивного об’єкта у приголомшливі 68 разів більша, ніж маса Сонця.

Укладено першу мапу, що показує глобальну геологію найбільшого супутника Сатурна — Титана. Вона повністю розкриває його динамічний світ дюн, озер, рівнин, кратерів та інших особливостей місцевості.

Над розробкою цієї глобальної геологічної мапи Титана разом з групою дослідників під керівництвом планетолога-геолога Розалі Лопес (Rosaly Lopes) з Лабораторії реактивного руху NASA в Пасадені працював планетолог-геолог Девід Вільямс (David Williams) з Школи досліджень Землі та Космосу університету штату Арізони. Мапу та результати їх досліджень, зокрема відносний вік геологічних місцевостей Титана, оприлюднив журнал Nature Astronomy.

Уявлення художника про систему зорі Kеплер-186, що містить планету Кеплер-186f. Вона лежить у зоні життя своєї материнської зорі, а її розміри співмірні з розмірами Землі. Фото з сайту https://aasnova.org.

Як можна виявити життя на інших планетах? Земля, ймовірно, зможе допомогти в цьому, зважаючи на ефект, який називають червоною межею (Red еdge). У недавньому дослідженні Джек О’Мейлі-Джеймс (Jack O’Malley-James) та Ліза Калтенеґґер (Lisa Kaltenegger) з Інституту Карла Саґана при Корнелльському університеті розглянули вплив різних організмів на червону межу й те, як її можна виявити на екзопланетах.

З 17 до 19 жовтня поточного року телескоп EROSITA, побудований в Німеччині, використав усі сім своїх модулів збору рентгенівських променів для отримання зображення їх джерел в сусідній галактиці.

Після запуску 13 липня 2019 р. рентгенівська обсерваторія «Спектр-Рентген-Гамма» (Spektr-RG) упродовж трьох місяців виконувала політ до місця призначення: точки Лагранжа L2 системи Земля — Сонце на відстані 1,5 мільйона кілометрів від нашої планети. Далі інженери місії підготували телескопи обсерваторії до експлуатації — увімкнули прилади, перевірили різні режими роботи тощо. Незважаючи на деякі проблеми під час цієї фази, налагодження та випробування обладнання показало, що все працює так, як і очікували. Тепер EROSITA бачить близький і далекий Всесвіт в рентгенівських променях.