Який стосунок має темна енергія до поширення життя у Всесвіті? Згідно з новим дослідженням, відповідь прихована в зорях.

У 1960-х роках відомий радіоастроном Френк Дрейк (Frank Drake) запропонував рівняння, яке вказувало на ймовірність виявлення позаземного життя — принаймні такого, яке ми могли ідентифікувати за допомогою радіопередач — десь у Всесвіті. Одним із головних параметрів цієї формули є швидкість утворення зір. Більше зір — більше планет — більше шансів на життя, яким ми його знаємо.

Нові результати, отримані за допомогою Спектроскопічного приладу темної енергії, показують: галактики скупчувалися протягом всієї космічної історії згідно із загальною теорією відносності Айнштайна.

Дослідники використали Спектроскопічний інструмент темної енергії (Dark Energy Spectroscopic Instrument, DESI), щоб нанести на мапу майже шість мільйонів галактик за 11 мільярдів років космічної історії. Це дає змогу вивчати, як галактики групувалися протягом цього часу, і досліджувати зростання космічної структури. Такий комплексний аналіз даних DESI за перший рік спостережень є одним із найсуворіших тестів загальної теорії відносності Айнштайна.

Якщо у Всесвіті існують інопланетні цивілізації, деякі з них можуть бути надрозвиненими. Такими продвинутими, що вони можуть розривати планети на частини та створювати величезні оболонки навколо зорі, щоб захопити всю її енергію. Ці сфери Дайсона мають бути помітні за допомогою сучасних телескопів. Час від часу астрономи знаходять об’єкт, що нагадує таку інопланетну мегаструктуру, але поки що всі вони виявилися природними тілами. Наскільки ми можемо сказати, сфер Дайсона досі не виявлено.

І якщо ви подумаєте про це, побудова сфери Дайсона є космічним фіналом капіталістичної антиутопії. В безкінечному прагненні захопити й спожити всю останню частинку енергії ваша цивілізація розриває світи на частини, пересуваючи небо й землю, щоб створити орбітально нестабільний двигун, непридатний для життя. Якщо ви можете подолати світлові роки та трансформувати планети, чому б просто не перемістити планети та супутники, схожі на Землю, у зону проживання зорі та отримати гарне скупчення зручних планет для життя? Якщо така зоряно-панкова цивілізація існує, чи зможуть астрономи її виявити? Це питання лежить в основі дослідження, результати якого оприлюднено в статті на сайті arXiv.

Ця ідея справді дуже захоплива. Подорож на Марс вимагатиме великої кількості повітря, води та інших ресурсів для підтримки людського життя, але також піддаватиме мандрівників впливу шкідливого рівня радіації. Дивовижне рішення запропоновано в новій статті, нещодавно опублікованій дослідниками з України. Вони припускають, що астероїди, які подорожують відносно близько до Землі, Марса і навіть Венери, можна використати для стрибків між планетами. В будь-якому разі ці тіла вже здійснюють подорож, тому, можливо, космос уже пропонує рішення для міжпланетних подорожей.

Міжнародна група астрономів використала космічний телескоп NASA/ESA/CSA Джеймса Вебба, щоб виявити першу багату популяцію кандидатів у коричневі карлики за межами Молочного Шляху в зоряному скупченні NGC 602.

Біля околиць Малої Магелланової Хмари, галактики-супутника Молочного Шляху, приблизно за 200 000 світлових років від Землі, лежить молоде зоряне скупчення NGC 602. Місцеве середовище цього скупчення є близьким аналогом того, що існувало в ранньому Всесвіті, з дуже низькою поширеністю елементів, важчих за водень і гелій.

Існування темних хмар щільного пилу й той факт, що скупчення багате іонізованим газом, також свідчить про наявність поточних процесів утворення зір. Разом із пов’язаною з ним областю HII N90 (вона містить хмари іонізованого атомарного водню), це скупчення дає цінну можливість вивчити сценарії утворення зір за умов, які різко відрізняються від тих, що відбуваються в околі Сонця.