За час свого існування наша галактика стикалася з багатьма іншими. Космічний телескоп Gaia («Ґайя») Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) дав змогу з’ясувати, що остання з цих катастроф сталася на мільярди років пізніше, ніж досі вважали астрономи.

Молочний Шлях з часом розростався. Коли інші галактики наближалися й стикалися з ним, то наша галактика їх розривала і поглинала. Кожне зіткнення спричиняло появу своєрідних зморшок, які й досі наявні в різних сімействах зір, впливаючи на те, як вони рухаються та поводяться в космосі.

У першій декаді травня поточного року з’явилися повідомлення про те, що дві групи астрономів зі Швеції та Італії нещодавно виявили зорі, які, можливо, оточені сферами Дайсона. У вміщеній нижче замітці (це переклад статті Марка Томпсона з Universe today) наведено результати дослідження, які ставлять під сумнів такі висновки.

Сфери Дайсона — це захоплива тема у пошуках інопланетного розуму. Нещодавно науковці визначили сім зір, як потенційних кандидатів, що мають такі сфери, бо більша частина їхнього випромінювання припадає на інфрачервоний діапазон. Потенційно це може вказувати на тепло від панелей одного великого чи багатьох малих космічних зондів навколо зорі, але, на жаль, в статті інших дослідників наведено трохи менш захопливе пояснення: пил затьмарив галактики.

Дослідники з Гельмгольц-Центру Дрезден-Россендорф (Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf, HZDR) і Університету Латвії висунули перше повне фізичне пояснення різноманітних циклів активності Сонця. Воно визначає вихрові течії на Сонці, відомі як хвилі Россбі, в якості посередника між припливними впливами Венери, Землі, а також Юпітера та магнітною активністю Сонця.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба дослідники Копенгагенського університету першими побачили утворення трьох найдавніших галактик у Всесвіті понад 13 мільярдів років тому. Це сенсаційне відкриття додає важливі знання про Всесвіт, а повідомлення про нього опубліковане в Science.

10 травня 2024 р. люди по всій Північній Америці спостерігали рідкісне небесне явище: полярне сяйво, яке було видно від Східного узбережжя до півдня Сполучених Штатів. Спостереження полярного сяйва (також відомого як Aurora Borealis) збіглося з найсильнішою геомагнітною бурею з 2003 року та 27-м найсильнішим сонячним спалахом, який коли-небудь реєстрували науковці. Це спричинило появу яскравої картини, яку бачили жителі всієї Північної Америки, але прояви бурі також було виявлено деякими підводними датчиками Канадської океанічної мережі (Ocean Networks Canada, ONC) на глибині майже трьох кілометрів.