Науковці зʼясували, чому деякі білі карлики таємничим чином припиняють охолоджуватися. Це відкриття змінює уявлення про те, якими старими насправді є ці зорі та що з ними відбувається, коли вони вмирають.

Астрономи вважають, що білі карлик є «мертвими зорями», які з часом постійно охолоджуються. Однак у 2019 р. за даними від зонда Gaia («Ґайя») Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) науковці виявили популяцію білих карликів, які перестали охолоджуватися понад вісім мільярдів років тому. Це свідчить про те, що деякі білі карлики можуть генерувати значну додаткову енергію, що суперечить класичній картині «мертвої зорі». Астрономи спочатку не змогли зрозуміти, як це могло статися.

Спостерігаючи ранній Всесвіт за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, дві групи науковців досліджували надзвичайно яскраву галактику GN-z11, яка існувала, коли вік Всесвіту становив лише близько 430 мільйонів років.

Виконуючи свою обіцянку змінити наше розуміння раннього Всесвіту, космічний телескоп Джеймса Вебба досліджує галактики, що існували в незапам’ятні часи. Однією з них є надзвичайно яскрава галактика GN-z11, яка існувала, коли вік Всесвіту становив лише крихітну частку його нинішнього віку. Ця галактика, виявлена за допомогою Космічного телескопа імені Габбла, є однією з наймолодших і найдальших галактик, які коли-небудь спостерігали астрономи, а також одна з найзагадковіших. Чому вона така яскрава? «Вебб», здається, знайшов відповідь.

Деякі з найслабших об’єктів Всесвіту, які коли-небудь спостерігали астрономи, вказують на те, що саме невеликі галактики розвіяли «туман», який пронизував ранній космос.

Астрономи використали космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), щоб показати — тьмяні галактики мізерного розміру очистили ранній Всесвіт від туману атомарного водню, уможлививши світлу зір вперше освітити космос.

Моделі удару космічного зонда NASA DART по астероїду-супутнику Діморфос, який змінив його форму, показують: цей об’єкт є «купою щебеню».

Коли 26 вересня 2022 р. космічний зонд DART, який NASA запустило для перевірки захисту планети, вдарив у астероїд Діморфос (супутник більшого астероїда 65803 Дідимос), удар був таким сильним, що спричинив перерозподіл десятої частини його матеріалу. Цей висновок руйнує наше розуміння астероїдів, що є купою окремих уламків твердої речовини.

Темна матерія становить близько 85% усієї матерії у Всесвіті. Хоча звичайна матерія поглинає, відбиває та випромінює світло, темну матерію неможливо побачити прямо, що ускладнює її виявлення. Про її існування можна дізнатися через її гравітаційний вплив на видиму матерію, тобто речовину, що входить до складу зір, планет й інших об’єктів у космосі.

Галактики складені з цих двох типів матерії. Темна матерія розподілена в гало, які є величезними структурами, що оточують галактики, натомість звичайна матерія головно присутня в центральних ділянках, де міститься більшість зір.