Залишки галактики, яка впала на Молочний Шлях приблизно 10 мільярдів років тому, виявили науковці на підставі вимірювання руху 2 млрд зір нашої зоряної системи. Ця подія, можливо, була останньою великою перебудовою Галактики за увесь час її розвитку. Нові вимірювання дали змогу астрономам ідентифікувати близько 33 000 зір, які належать до нашої галактики, але сформувалися в іншій зоряній системі. До Молочного Шляху вони потрапили під час зіткнення галактик. Результати дослідження оприлюднив 31 жовтня 2018 року  журнал Nature.

20 жовтня 2018 року з космодрому Куру стартувала ракета-носій «Аріан-5» (Ariane 5) з космічним апаратом «БепіКоломбо» (BepiColombo), призначеним для дослідження Меркурія. Цим стартом Європейське космічне агентство (ЄКА, European Space Agency — ESA) та Японське агентство аерокосмічних досліджень (Japan Aerospace Exploration Agency, JAXA) розпочали свою першу космічну місію з вивчення планети, що лежить найближче до Сонця.

Дослідники, які використовують радіотелескоп в Західній Австралії, майже вдвічі збільшили кількість відомих «швидких радіосплесків» — потужних спалахів радіохвиль, що надходять з глибокого космосу. Науковці зареєстрували найближчі та найяскравіші швидкі радіосплески, які коли-небудь вдавалося виявити. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature.

Швидкі радіоімпульси надходять з різних ділянок небесної сфери і тривають всього лише мілісекунди. Вчені не знають, що їх спричиняє, але такі спалахи мають велику енергію — вона еквівалентна енергії, яку Сонце генерує протягом 80 років.

Скупчення галактик, що містять сотні чи навіть тисячі окремих галактик, «вмонтовані» у великі хмари гарячого газу та темної матерії, є найбільшими гравітаційно пов’язаними структурами Всесвіту. Вони можуть вирости до величезних розмірів, поглинувши навколишній матеріал, зокрема й інші галактики, завдяки гравітації.

Рентгенівська обсерваторія NASA «Чандра» (Chandra) дала змогу докладно розглянути кілька галактик, що падають в масивне скупчення галактик Abell 2142, залишаючи хвіст з гарячого газу довжиною у понад один мільйон світлових років. Астрономи, які виконали ці спостереження, вважають, що такі явища є «ідеальними для вивчення астрофізичних процесів, викликаних утворенням величезних галактичних структур».

Темні плями на диску Сонця спостерігали здавна — перші письмові записи результатів таких спостережень, виконаних китайськими астрономами, датовані 364 р. до нашої ери. В 1612 р. сонячні плями в телескоп спостерігав Ґалілео Ґалілей і на підставі цього зробив висновок про обертання Сонця.

Нині астрономи знають, що зорі обертаються не як тверді сфери; ділянки, що лежать на різних широтах обертаються з неоднаковими швидкостями. Це явище називають широтним диференційним обертанням (latitudinal differential rotation). Один повний оберт триває 25 діб на екваторі Сонця і близько 31 добу біля полюсів. Науковці вважають, що диференційне обертання відіграє важливу роль у генерації магнітних полів і плям.