Дослідники, які використовують радіотелескоп в Західній Австралії, майже вдвічі збільшили кількість відомих «швидких радіосплесків» — потужних спалахів радіохвиль, що надходять з глибокого космосу. Науковці зареєстрували найближчі та найяскравіші швидкі радіосплески, які коли-небудь вдавалося виявити. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature.

Швидкі радіоімпульси надходять з різних ділянок небесної сфери і тривають всього лише мілісекунди. Вчені не знають, що їх спричиняє, але такі спалахи мають велику енергію — вона еквівалентна енергії, яку Сонце генерує протягом 80 років.

Скупчення галактик, що містять сотні чи навіть тисячі окремих галактик, «вмонтовані» у великі хмари гарячого газу та темної матерії, є найбільшими гравітаційно пов’язаними структурами Всесвіту. Вони можуть вирости до величезних розмірів, поглинувши навколишній матеріал, зокрема й інші галактики, завдяки гравітації.

Рентгенівська обсерваторія NASA «Чандра» (Chandra) дала змогу докладно розглянути кілька галактик, що падають в масивне скупчення галактик Abell 2142, залишаючи хвіст з гарячого газу довжиною у понад один мільйон світлових років. Астрономи, які виконали ці спостереження, вважають, що такі явища є «ідеальними для вивчення астрофізичних процесів, викликаних утворенням величезних галактичних структур».

Темні плями на диску Сонця спостерігали здавна — перші письмові записи результатів таких спостережень, виконаних китайськими астрономами, датовані 364 р. до нашої ери. В 1612 р. сонячні плями в телескоп спостерігав Ґалілео Ґалілей і на підставі цього зробив висновок про обертання Сонця.

Нині астрономи знають, що зорі обертаються не як тверді сфери; ділянки, що лежать на різних широтах обертаються з неоднаковими швидкостями. Це явище називають широтним диференційним обертанням (latitudinal differential rotation). Один повний оберт триває 25 діб на екваторі Сонця і близько 31 добу біля полюсів. Науковці вважають, що диференційне обертання відіграє важливу роль у генерації магнітних полів і плям.

Визначення того, де в Молочному Шляху сформувалася така ж зоря, як Сонце, — складне завдання. Зорі в галактичному диску, зазвичай, рухаються назовні завдяки явищу, відомому як радіальна міграція. Її характер визначають давні зіткнення Галактики з іншими зоряними системами, кількість її спіральних рукавів та розмір і рух галактичного бара.

У 2006 році Міжнародний астрономічний союз (МАС), об’єднання професійних астрономів світу, запровадив означення планети. Одна з його умов — планета має «очищати» свою орбіту, або, іншими словами, бути тілом з найбільшою гравітацією на своїй орбіті.

Оскільки гравітація Нептуна впливає на сусідню планету Плутон, а поряд з його орбітою є інші тіла з поясу Койпера, це означало, що Плутон не підпадав під статус планети. Проте в новому дослідженні, результати якого оприлюднив журнал Icarus, планетолог з Університету Центральної Флориди Філіп Метцґер (Philip Metzger), вказує на те, що стандарт для класифікації планет не відповідає змісту публікацій в науковій літературі.