Світлина Сатурна з сайту NASA.

Наукова група під керівництвом Скотта С. Шеппарда (Scott S. Sheppard) з Інституту науки Карнегі відкрила 20 нових супутників Сатурна. Тепер загальна кількість супутників у цієї планети становить 82, що більше, ніж у Юпітера, який має 79 супутників.

Кожен із виявлених супутників має діаметр приблизно п’ять кілометрів. Сімнадцять з них обходять планету в зворотньому напрямку, або в ретроградному, тобто їх рух протилежний обертанню планети навколо своєї осі. Інші три супутники обертаються в тому ж напрямку, що й Сатурн.

Два з цих трьох супутників містяться найближче до планети й роблять один оберт навколо неї майже за два роки. Періоди обертання всіх інших — понад три роки. «Вивчення орбіт цих супутників дає змогу з’ясувати їх походження, а також здобути інформацію про умови, які біли біля Сатурна на етапі його формування», — пояснив Шеппард.

Зовнішні супутники Сатурна, схоже, згруповані в три різні сімейства за нахилами кутів, під якими лежать їхні орбіти навколо планети. Два з щойно відкритих супутників з прямим рухом «приєднуються» до групи зовнішніх супутників з нахилами орбіт близько 46 градусів, яких називають інуїтською групою, оскільки їхні назви взято з міфології інуїтів. Ці супутники, можливо, колись утворювали більше тіло, яке зазнало руйнування в далекому минулому. Так само ретроградні супутники мають схожі нахили орбіт з іншими відомими раніше ретроградними супутниками Сатурна, а це свідчить про те, що вони також є ймовірними фрагментами колись більшого материнського супутника, який був розбитий. Ці ретроградні супутники входять до норвезької групи, назви яких походять з норвезької міфології. Один з нещодавно відкритих ретроградних супутників — це найвіддаленіший, з відомих, супутник Сатурна.

Уявлення художника про 20 щойно виявлених супутників Сатурна. Це відкриття доводить загальну кількість супутників планети до 82, що більше, ніж у Юпітера, й найбільше в Сонячній системі. Вивчення цих супутників може допомогти здобути інформацію про їх утворення та про умови навколо Сатурна на час їхнього формування. Фото з сайту https://carnegiescience.edu.

«Такі сімейства зовнішніх супутників виявлено також навколо Юпітера, що вказує на жорстокі зіткнення між супутниками в системі Сатурна або із зовнішніми об’єктами, такими як астероїди чи комети, що проходили повз планету», — пояснив Шеппард.

Інший виявлений супутник з прямим рухом має нахил орбіти близько 36 градусів, що схоже на іншу відому групу внутрішніх супутників навколо Сатурна, яку називають ґалльською групою. Але цей новий супутник лежить набагато далі від Сатурна, ніж будь-який з інших супутників із прямим рухом. Це свідчить про те, що він міг вийти назовні з часом або взагалі не пов’язаний з внутрішньою групою супутників з прямим рухом.

Якби було багато газу або пилу, коли розпався великий супутник і утворив ці скупчення менших супутників, були б сильні взаємодії через тертя між меншими супутниками та газом і пилом, що спричинило б їх рух по спіралі до планети.

«У епоху молодої Сонячної системи Сонце оточував диск газу та пилу, з якого виникли планети. Існують уявлення, що схожий газопиловий диск оточував Сатурн під час його формування», — сказав Шеппард. «Те, що ці виявлені супутники змогли продовжувати рух навколо Сатурна після того, як їхні материнські супутники зруйнувалися, свідчить — такі зіткнення відбулися після того, як процес формування планети головно завершився і дисків уже не було».

Знімки, за якими виявили новий супутник Сатурна. Їх робили на телескопі «Субару» (Subaru) з інтервалом приблизно в одну годину. Фонові зорі та галактики не змістилися на знімках, натомість супутник Сатурна, виділений помаранчевою смужкою, показує рух на двох цих зображеннях. Фото з сайту https://carnegiescience.edu.

Нові супутники виявлені за допомогою телескопа «Субару» (Subaru) на вершині Мауна-Кеа на Гаваях. До складу групи спостерігачів входили Шеппард, Девід Дживітт (David Jewitt) з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Ян Клейна (Jan Kleyna) з Гавайського університету.

«Використовуючи деякі з найбільших телескопів у світі, ми зараз завершуємо інвентаризацію маленьких супутників навколо планет-гігантів», — сказав Скотт Шеппард. «Вони відіграють вирішальну роль у визначенні того, як формувалися та еволюціонували планети Сонячної системи».

Торік Шеппард виявив 12 нових супутників на орбіті Юпітера, а Інституту науки Карнегі провів онлайн-конкурс, щоб назвати п’ять з них.

«Я був у захваті від громадської активності щодо змагання з назв супутників Юпітера, тому ми вирішили зробити ще один конкурс, щоб назвати ці нові супутники Сатурна», — сказав Шеппард. «Цього разу супутники мають бути названі на честь гігантів з норвезької, ґалльської або інуїтської міфології».

Подробиці конкурсу доступні тут.

Докладніше про супутники Сатурна можна ознайомитись тут.

За інф. з сайту https://carnegiescience.edu