«Наше дослідження встановлює тісний зв’язок між квантовою механікою та астрофізикою і відкриває новий погляд на внутрішню природу нейтронних зір».

Науковці нарешті можуть зрозуміти динаміку «глюків» нейтронних зір, які трапляються, коли ці надщільні мертві зірки раптово прискорюють своє обертання. Здавалося б, така дивна поведінка може бути спричинена тим, що крихітні вихори речовини піднімаються з надр і «проривають поверхню» цих огарків колись звичайних зір.

Будову рідкісної зоряної системи з шістьма екзопланетами вдалося з’ясувати за допомогою місії Європейського космічного агентства CHaracterising ExOPlanet Satellite (Cheops). Це відкриття особливо цінне, оскільки орбітальна конфігурація планет показує, що система майже не змінилася з моменту свого формування понад мільярд років тому.

Космічний телескоп «Хеопс» надав найважливіші дані для розуміння таємничої системи екзопланет, яка роками бентежила дослідників.

Нове дослідження дало змогу виявити вказівки на те, що більшість карликових галактик, які прийнято вважати давніми супутниками Молочного Шляху, насправді можуть бути знищені незабаром після входження в його гало.

Завдяки останньому каталогу, створеному за даними спостережень супутника Європейського космічного агентства Gaia («Ґайя»), міжнародна група продемонструвала, що карликові галактики можуть вийти з стану рівноваги.

Дослідження, результати якого опубліковані в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, ставить важливі питання щодо стандартної космологічної моделі, зокрема щодо поширеності темної матерії в найближчому оточенні нашої галактики.

Наше уявлення про космос завжди обмежене тим, що ми перебуваємо в галактиці, наповненій міжзоряним газом і пилом. Найяскравіше це видно в центральній частині Молочного Шляху, де так багато пилу, що її іноді називають Зоною уникнення (Zone of Avoidance). Тривалий час астрономічні спостереження позагалактичних об’єктів, що лежать в напрямку цієї зони, були обмежені, але така ситуація нині змінюється.

Час від часу комета або астероїд прилітає до Сонячної системи з міжзоряного простору. За останні роки астрономи спостерігали два міжзоряних об’єкти: 1I/ʻOumuamua у 2017 р. та 2I/Borisov у 2019 році. Можна було б припустити, що в минулому принаймні деякі міжзоряні об’єкти стикалися із Землею. Але науковці ніколи не знаходили міжзоряний метеорит. Нове дослідження стверджує: це тому, що Хмара Оорта набагато активніша, ніж досі вважали астрономи.