Невелика галактика в сузір’ї Рисі, в якій лише нещодавно почався процес формування зір, має найнижчий вміст кисню, що коли-небудь реєстрували в галактиках з активним зореутворенням. Це робить її найкращим місцем для дослідження хімічних елементів, що виникли внаслідок Великого Вибуху.

Після Великого Вибуху Всесвіт заповнювали лише три основні елементи: водень, гелій і трохи літію. Тому вміст кисню в перших галактиках був дуже низький. Ці галактики такі малі та віддалені, що ми не можемо їх бачити. Юрій Ізотов з Головної астрономічної обсерваторії в Києві (Україна) та його колеги полювали на галактику, де формуються зорі, що нагадує первісні, тобто з низьким вмістом кисню, але яка лежить ближче до нашого Молочного Шляху.

Зорі, які вибухають, освітили нам шлях для розуміння Всесвіту, але дослідники все ще перебувають в темряві щодо багатьох їхніх особливостей. Команда науковців, серед яких вчені з Чиказького університету, уперше зареєструвала рентгенівські промені, що надійшли від Наднової типу Ia. Результати нового дослідження оприлюднив журнал «Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства» (Monthly Notices of the Royal Astronomical Society).

Міжнародна команда астрономів, яку очолював Фабі Фенґ (Fabo Feng) з університету Гертфордшира (Великобританія), виявила біля зорі Тау в сузір’ї Кита чотири планети, схожих розмірами на Землю. Дві з них лежать в зоні життя своєї зорі, яку, з огляду на фізичні характеристики, відносять до зір сонячного типу. Результати науковців оприлюднив Astrophysical Journal.

Нові спостереження та комп’ютерне моделювання допомогли науковцям пояснити, чому магнітне поле Сонця змінюється кожні одинадцять років. Цей важливий результат вказує на те, що тривалість магнітного циклу зорі залежить від її обертання і може допомогти вченим зрозуміти явища космічної погоди навколо Сонця та схожих на нього зір.

Немезида — допоки лише теоретично передбачувана карликова зоря, яку вважають супутницею Сонця. Її існуванням можна пояснити один з виявлених циклів масових вимирань в історії Землі. Науковці припустили, що така зоря може вплинути на орбіту об’єктів в зовнішній частині Сонячної системи, спрямувавши їх назустріч із Землею. Хоча попередні астрономічні спостереження не дають жодних доказів існування такої зорі, дослідження 2017 року натякає на те, що в далекому минулому це могла бути Немезида.