Не варто сподіватися на те, що спад сонячної активності допоможе нам подолати проблеми зміни клімату в найближчому майбутньому, — такий висновок нового дослідження, результати якого оприлюднив журнал Nature Communications.
Сонячна активність зросте й перевищить показники попередніх 11-річних циклів, які науковці спостерігали за останні кілька століть шляхом ретельної реєстрації сонячних плям — темних, пов’язаних з магнітним полем, ділянок на диску Сонця. Їх виникнення й розвиток є передвісниками до появи спалахів і вивержень плазми з надзвуковою швидкістю, відомих як корональні викиди маси (coronal mass ejections, CME).
Варіації сонячної активності мають значні наслідки для нас тут, на Землі. Наприклад, потужні СМЕ, що доходять до магнітосфери планети, можуть породжувати сильні геомагнітні бурі, які порушують супутниковий зв’язок і здатні спричинити аварії енергосистем. Для циклів з високою активністю Сонця характерним є сильні СМЕ, що викликають більше геомагнітних бур.
Ці зміни також можуть вплинути на клімат. Наприклад, деякі недавні дослідження пов’язали великі сонячні викиди з погіршенням утворення хмарності, що потенційно впливає на те, як сонячне випромінювання проникає до поверхні планети й скільки його повертається назад у космічний простір.
Цей знімок, отриманий з допомогою Обсерваторії сонячної динаміки (Solar Dynamics Observatory) NASA, показує момент виверження речовини з Сонця, спричинене сонячним спалахом, що трапився у вересні 2010 року. Фото з сайту www.space.com.
Деякі науковці вважають, що тривалий спад сонячної активності, відомий під назвою мінімуму Маундера (Maunder Minimum), що тривав приблизно з 1645 р. до 1715 р. сприяв посиленню Малого льодовикового періоду. Малий льодовиковий період, коли в Європі та Північній Америці були набагато холодніші зими, ніж ті, які ми переживаємо нині, тривав приблизно з 1300 р. до середини ХІХ століття. Мінімум Маундера хронологічно припав на середину цього періоду.
Хоча потенційний зв’язок між цими двома подіями і є предметом обговорення в науковому товаристві, дослідники ще не знають точно, що викликало Малий льодовиковий період.
За останні кілька циклів активність Сонця знижується, а останній, відомий під назвою «24-й сонячний цикл», став найслабшим за все останнє століття. Це спричинило деякі припущення, що ми можемо потрапити в інший, подібний до маундерівського, період і, можливо, трохи відтермінувати деякі найгірші наслідки глобального потепління.
Але цей сценарій, ймовірно, не відбудеться принаймні протягом найближчого десятиліття. Дослідники Прантіка Бхомік (Prantika Bhowmik) та Дібіенду Нанді (Dibyendu Nandi) з Індійського інституту науки, освіти та наукових досліджень в Колкаті розробили новий метод імітації сонячної активності протягом століть. Він спирається на моделі змін магнітного поля як на поверхні Сонця, так і в його надрах.
Комп’ютерні симуляції, створені науковцями, дуже добре збігаються з фактичною активністю Сонця протягом останніх 100 років, визначеною за кількістю сонячних плям. Це дало змогу дослідникам зробити прогноз про майбутній 25-й сонячний цикл. Він почнеться приблизно через рік і досягне піку в 2024 році. Симуляція також показує, що спад сонячної активності зупиниться, принаймні майбутній цикл має бути схожим чи більшим інтенсивним, ніж 24-й сонячний цикл.
Сомак Райхудурі (Somak Raychaudhury), директор Міжвузівського центру астрономії та астрофізики в м. Пуна (Індія), який не брав участі в дослідження, сказав: «Моделі Бхоміка та Нанді показують значну прогностичну силу, і, схоже, ми зможемо прогнозувати зміни сонячної активності набагато надійніше».
За інф. з сайту www.space.com
