Століттями комети вражали нашу уяву. Протягом історії вони були провісниками загибелі, надихали художників і захоплювали астрономів. Ці крижані залишки формування Сонячної системи зберігають секрети, які допомагають нам зрозуміти події майже 5 мільярдів років тому. Але перш ніж ці таємниці можна буде розкрити, комети потрібно вивчити, а для вивчення їх потрібно знайти. Група дослідників розробила метод пошуку комет на основі даних метеорних потоків і оцінку того, чи становлять вони якусь загрозу для нас тут, на Землі!
Комети — це небесні тіла, що обертаються навколо Сонця, як і планети, але їхні орбіти зазвичай більш еліптичні. Вони складаються з пилу, газу та водяного льоду, і їх часто називають «брудними сніжками». Багато комет є частиною або були частиною Хмари Оорта чи пояса Койпера. Ці віддалені райони космосу містять багато крижаних тіл Сонячної системи. Іноді взаємодія між тілами в хмарах може привести до того, що окремі з них стануть рухатися у напрямку внутрішньої частини Сонячної системи. Такі, спершу непомітні шматки каменю та льоду, стають потім кометами, які ми розпізнаємо. Нагріваючись від Сонця, лід негайно сублімується в газ, утворюючи звичну для комет нечітку кому та хвіст. Всупереч поширеній думці, хвіст комети не рухається позаду комети, коли вона подорожує крізь космос, натомість він завжди спрямований убік від Сонця, бо його в цьому напрямку штовхає сонячний вітер.
Фонтани пилу і газу, що вилітають з ядра комети, астрономи називають струменями. Леткі речовини, які вони виводять за межі ядра, створюють кому комети. Авторські права на зображення: ESA/Rostta/NAVCAM. Фото з сайту www.universetoday.com.
Астрономи поділяють комети на короткоперіодичні й довгоперіодичні, причому остання група має орбіту понад 200 років. Через довгі орбіти науковці побоюються, що одна з них буде на шляху зіткнення із Землею непоміченою доти, поки не стане надто пізно. Ризик такого явища, звісно, неймовірно малий, але вплив може бути катастрофічним для життя на Землі. Група астрономів на чолі з Самантою Геммельґарн (Samantha Hemmelgarn) з Університету Північної Аризони опублікувала статтю в Planetary Science Journal, де вони пояснюють свій метод визначення загроз від довгоперіодичних комет за допомогою даних метеорних дощів.
Метеорний потік Леоніди. Фото з сайту www.universetoday.com.
«Це дослідження наближає нас до захисту Землі, бо воно дає модель для пошуку цих потенційно небезпечних об’єктів», — сказала Геммельґарн. Метеорні потоки виникають, коли Земля проходить крізь уламки, залишені кометою. Наукова група вивчила 17 метеорних потоків, пов’язаних з довгоперіодичними кометами, і розрахувала, де в космосі має бути материнська комета.
За траєкторією відповідних метеороїдів, науковці мають можливість оцінити ймовірність того, що довгоперіодична комета може становити загрозу на своїх майбутніх орбітах. У тестових випадках модель точно передбачила розташування комети, зокрема її напрямок і швидкість руху. Це дає можливість астрономам вдосконалити пошук довгоперіодичних комет замість того, щоб сподіватися, що одну з них можна буде помітити за допомогою автоматизованих пошукових пристроїв, які обстежують все небо.
Очевидна перевага полягає в тому, що рання ідентифікація комети на шляху зіткнення із Землею означає — ми маємо більше часу для розробки плану нашого захисту. Поки немає нічого, що могло б спричинити занепокоєння у астрономів. Наступна подія рівня масового вимирання може трапитися через мільйони років. Наукова група сподівається, що їхня робота та модель допоможуть надати людству якнайраніше попередження про потенційну небезпеку.
За інф. з сайту www.universetoday.com
