Коли ми дивимося на нічне небо, ми бачимо Всесвіт таким, яким він був колись. Ми знаємо, що раніше Всесвіт був теплішим і щільнішим, ніж зараз.

Коли ми дивимося досить далеко в «глибини» Всесвіту, ми бачимо мікрохвильовий слід від Великого Вибуху, відомий як космічний мікрохвильовий фон (cosmic microwave background). Це випромінювання — межа того, що ми можемо побачити з ранніх етапів існування нашого всесвіту. Фактично цей фон позначає протяжність спостережуваного нами Всесвіту.

Нове астрогеологічне дослідження показує, що більшість сусідніх землеподібних екзопланет зовсім не схожі ні на що в Сонячній системі.

Астроном з Національної дослідницької лабораторії оптично-інфрачервоної астрономії (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, NOIRLab NSF) разом з геологом із Університету штату Каліфорнія у м. Фресно зробили перші оцінки типів гірських порід, які існують на екзопланетах, що обертаються навколо сусідніх з Сонцем зір. Вивчивши хімічний склад «забруднених» білих карликів, вони дійшли висновку, що більшість землеподібних екзопланет є більш різноманітними та екзотичними, ніж вважали досі астрономи. В них наявні типи гірських порід, яких немає ніде в Сонячній системі.

У новій статті в журналі Nature стверджується, що у повідомленнях про можливі докази позаземного життя потрібно наводити більше нюансів.

Оскільки дослідження, спрямовані на пошук позаземного життя, стають дедалі активнішими, то науковцям, можливо, доведеться трохи змінити зміст повідомлень про результати своїх пошуків. Дослідникам треба повідомляти про докази існування інопланетного життя за шкалою, схожою на шкалу рівня технологічної готовності, яку зазвичай використовують для оцінки готовності компонентів космічної місії, стверджують автори статті в Nature. Мета полягає в тому, щоб зробити пошук життя менш «бінарним» — життя чи його відсутність — і точніше виразити результати пошуків в термінах узгодженої наукової невизначеності.

Астрономи побачили в нашій галактиці планетну систему, що своїм виглядом нагадує Сонячну систему в далекому майбутньому (через кілька мільярдів років).

Використавши метод гравітаційного мікролінзування (його суть в тому, що коли ближча до Землі зоря опиняється на одному промені зору з віддаленішою, то гравітація ближчої зорі діє як лінза, підсилюючи світло далекої зорі), астрономи виявили екзопланету-гігант, тобто схожу на Юпітер, навколо зорі білий карлик. Ця планетна система, що лежить на відстані понад 6,5 світлових років від центра нашої галактики Молочний Шлях, є, ймовірно, аналогом кінцевого етапу еволюції Сонця та Сонячної системи.

Австралійські та голландські дослідники несподівано виявили радіохвилі, що надходять від далеких зір — червоних карликів. Такі сплески радіохвиль можуть вказувати на невидимі екзопланети, що потенційно уможливлює появу нового методу відкриття екзопланет.

«Ми виявили сигнали від 19 далеких червоних карликів, чотири з яких можна найкраще пояснити існуванням планет, що обертаються навколо цих зір», — сказав Жозеф Каллінґем (Joseph Callingham), провідний дослідник з Лейденського університету та голландської національної обсерваторії ASTRON.