Усталені уявлення про білі карлики як інертні зорі, що повільно охолоджуються, оскаржено на підставі спостережень, виконаних за допомогою Космічного телескопа імені Габбла.

Міжнародна група астрономів виявила перші докази того, що білі карлики можуть уповільнити швидкість старіння, спалюючи водень на своїй поверхні. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy.

«Ми знайшли перші спостережні докази того, що білі карлики все ще можуть мати стабільну термоядерну активність», — сказав Цзяньсін Чен (Jianxing Chen) з Болонського університету та Італійського національного інституту астрофізики, який керував дослідженням. «Це стало неабияким сюрпризом, оскільки воно суперечить загальноприйнятим уявленням».

Астрономи давно здогадувалися, що таке може бути у Всесвіті, але тільки тепер спостерігали це явище.

Знайдено переконливі докази того, що чорна діра або нейтронна зоря злилася із зорею-супутником і спричинила вибух цього супутника як наднової. Відкриття зроблено за результатами виконання багаторічного проєкту «Огляд неба Дуже великою антеною» (Very Large Array Sky Survey, VLASS), який науковці виконують за допомогою Дуже великої антени імені Карла Ґ. Янського (Karl G. Jansky Very Large Array, VLA) Національного наукового фонду.

Як і грецький бог Кронос, велика кількість зір пожирає своїх дітей.

Як показує нове дослідження, третина зір з вивченої вибірки проковтнула одну або декілька власних планет. Отримані результати, оприлюднені в Nature Astronomy, допоможуть астрономам не брати до уваги зоряні системи, які навряд чи містять екзопланети, схожі на Землю.

Згідно з обчисленнями, які виконали астрономи, в Хмарі Оорта може міститися більш об’єктів, що потрапили в неї з міжзоряного простору, ніж об’єктів, які належать до Сонячної системи.

У 2019 році астрономи помітили у внутрішній Сонячній системі щось неймовірне: комету з іншої зоряної системи. Льодяна куля, яку назвали на честь астронома, що її відкрив, — комета Борисова, рухалася зі швидкістю 177 000 кілометрів на годину і стала першою й досі єдиною міжзоряною кометою, які коли-небудь виявляло людство.

Міжнародна група науковців знайшла нові підказки щодо процесу формування Сонячної системи, дослідивши радіоактивні елементи в іншій ділянці утворення зір в Галактиці. Дослідження, в якому використано дані спостережень за комплексом зореутворення в сузір’ї Змієносця, дало змогу астрономам дійти висновку: джерелами цих елементів у Сонячній системі є наднові, що спалахували поблизу неї.