Тисячоліттями люди зачаровані таємницями космосу. На відміну від стародавніх філософів, які лише розмірковували про походження Всесвіту, сучасні космологи використовують вимірювальні інструменти, щоб отримати уявлення про його еволюцію та структуру. Сучасна космологія виникла на початку 20-го століття, коли Альберт Айнштайн розробив загальну теорію відносності.

Дослідники вперше виявили ядра гарячих молекулярних хмар у Малій Магеллановій Хмарі. Це відкриття покращує наше розуміння утворення зір у сусідньому Всесвіті та буде дороговказом для майбутніх досліджень позагалактичних регіонів зореутворення.

Науковці вважають, що гамма-випромінювання, яке тривало понад 300 секунд, — це «крик» новонародженої чорної діри. Вона утворилася, коли під власною вагою зруйнувалося ядро масивної зорі з швидким обертанням.

9 жовтня 2022 року інтенсивний імпульс гамма-випромінювання пройшов крізь Сонячну систему. Він «засліпив» детектори гамма-випромінювання на багатьох орбітальних супутниках і спонукав астрономів до швидких дій з метою вивчення події за допомогою найпотужніших телескопів у світі.

Газові гіганти, як й інші планети, утворюються з речовини протопланетних дисків навколо протозір. Згідно з теорією акреції ядра, спочатку утворюється ядро з каменів, льоду та інших важких твердих речовин. Коли це ядро стає достатньо масивним (приблизно в 15—20 разів більше, ніж Земля), воно через гравітацію формує довкола себе зовнішній шар газу. Однак у зір малої маси диски маломасивні. За оцінками, що слідують з теоретичних моделей, такі диски не мають достатньо матеріалу для формування газового гіганта. Або ж планета-гігант не встигне сформуватися до того, як диск розпадеться. У новому дослідженні астрономи виміряли частоту появи планет-гігантів, що обертаються навколо зір з малою масою, і проказали: ця частота відмінна від нуля.

Венера майже такого ж розміру, маси та щільності, що й Земля. Отже, вона має виробляти тепло всередині себе (через розпад радіоактивних елементів) приблизно з тією ж швидкістю, як і Земля. На Землі одним із основних шляхів витоку тепла є виверження вулканів. У середньому за рік трапляється не менше 50 вулканів.