Періоди зміни льодовиків в епоху раннього плейстоцену* тривали переважно 41 000 років і мали менші амплітуди, ніж льодовикові цикли з періодичністю в 100 000 років в пізньому плейстоцені.
«Орбіта Землі навколо Сонця та орієнтація осі обертання планети повільно змінюються з часом через силу тяжіння Сонця, Місяця та інших планет», — сказав дослідник Токійського університету Аяко Абе-Оучі (Ayako Abe-Ouchi).
«Ці астрономічні сили впливають на земне довкілля через зміни в розподілі сонячного світла та контрастів між сезонами. Зокрема, льодовикові покриви чутливі до цих зовнішніх сил, що призводить до циклічних змін, коли період льодовиків поступається епосі зі зменшеною кількістю чи відсутністю льодовиків (її називають міжльодовиковим періодом)».
«Сучасний льодовиково-міжльодовиковий цикл має період близько 100 000 років», — зазначають науковці. «Однак льодовиковий період у ранньому плейстоцені (приблизно 800 000 років тому) змінювався швидше — за приблизно 40 000 років. Згідно з сучасними уявленнями, за цю зміну відповідальні астрономічні зовнішні сили, але подробиці механізму не зрозумілі. В останні роки стало можливим докладніше дослідити роль астрономічних сил завдяки уточненню геологічних даних і розвитку теоретичних досліджень».
У своєму новому дослідженні автори використовували тривимірну модель льодовикового покриву для моделювання льодовикових періодів за 1,6—1,2 мільйона років до теперішнього часу.
«Наші числові моделі добре відтворюють 40 000-річний льодовиковий період раннього плейстоцену на який вказують дані геологічних записів», — сказали науковці. «Проаналізувавши результати моделювання, ми визначили три астрономічні фактори, що спричинили зміни клімату в ті часи:
1. Льодовиковий період визначають невеликі відмінностями в амплітуді зміни орієнтації осі обертання та орбіти Землі.
2. Час дегляціації (процес звільнення суші і морських акваторій від льодовиків — Ред.) визначає головно момент літнього сонцестояння, що відбувається, коли Земля перебуває у перигелії, а не тільки ефект періодичної зміни нахилу осі Землі.
3. Час зміни орієнтації осі обертання та момент літнього сонцестояння визначають тривалість міжльодовикового періоду».
«Оскільки дослідники здобувають геологічні дані давніх часів, стає зрозуміло, що Земля мала кліматичний режим, який відрізняється від теперішнього», — сказав доктор Такаші Іто (Takashi Ito), дослідник Національної астрономічної обсерваторії Японії. Нам треба мати інше розуміння ролі астрономічного впливу в далекому минулому».
«Чисельне моделювання, виконане в цьому дослідженні, не тільки добре відтворює плейстоценовий льодовиково-міжльодовиковий період, але й успішно пояснює складні наслідки того, як астрономічний вплив керував циклом у той час. Ми можемо розглядати цю роботу як відправну точку для вивчення льодовикових періодів у давні епохи Землі».
Результати дослідження оприлюднив журнал Communications Earth & Environment.
*Плейстоцен — геологічна епоха, що тривала на Землі протягом 2,58 млн років — 11 700 років тому.
За інф.з сайту www.sci.news
