Більшості людей слово опозиція (лат. oppositio — протиставлення) відоме з політичного лексикону, але цей термін, як і відповідне йому поняття, є також в астрономії. Якщо говорити строго науково, то опозиція чи протистояння — це положення верхньої планети (до таких в Сонячній системі належать Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, тобто планети, орбіти яких лежать за орбітою Землі), коли різниця екліптичних довгот планети й Сонця дорівнює 180°.

Іншими словами — в момент протистояння верхня планета, Земля і Сонце лежать на одній прямій, відстань між планетою та Землею найменша, а блиск планети і тривалість її видимості на небесній сфері найбільші. Цю конфігурацію ілюструє світлина, подана на початку замітки. Відтинок часу, коли верхня планета перебуває в опозиції, є найкращим періодом для її спостережень з поверхні Землі. Вона сходить увечері й перебуває на зоряному небі до світанку.

У четвер, 10 червня поточного року, Місяць і Земля опиняться на одній лінії проти Сонця і тому відбудеться сонячне затемнення. Щоправда, воно не буде повним, бо Місяць перебуватиме поблизу апогею, найвіддаленішої точки своє орбіти від Землі. Його видимі кутові розміри будуть меншими, ніж Сонця (29′34″ і 31′30″ відповідно), а тому це затемнення — кільцеподібне. Від нашого світила на короткий час «залишиться» тільки «вогняне кільце». Про те, де спостерігачі побачать таке кільце і яким буде затемнення Сонця в Україні, далі коротко.

Як весняна квітка, із темної «землі» Кассіопеї зацвіла яскрава нова зоря. Японський астроном Юдзі Накамура (Yuji Nakamura) виявив об’єкт 9,6 видимої зоряної величини на чотирьох знімках, зроблених ним 18 березня поточного року за допомогою телескопа з діаметром дзеркала 135 мм. За чотири дні до цього в цьому місці не було видно нічого до 13-ї видимої зоряної величини.

Боб Кінґ (американський аматор астрономії та її активний популяризатор — Ред.) уперше спостерігав V1405 Cas 20 березня приблизно о 3 годині за Всесвітнім часом. На той момент видима зоряна величина нової зросла до величини 8,0, тобто зоря стала достатньо яскравою, щоб її можна було побачити в 50 мм біноклі.

Дві найбільші планети Сонячної системи, Юпітер і Сатурн, наближаються все ближче й ближче одна до одної на зоряному небі. 21 грудня поточного року відбудеться їх сполучення, коли відстань між світилами стане мінімальною. Таке враження, що планети зухвало порушують карантинні застереження про безпечну відстань, якої маємо дотримуватися ми на Землі в час пандемії коронавірусу. Далі докладніше про «велике» сполучення Юпітера і Сатурна.

Про метеори від Ленса Д. Девіса (Lance D. Davis) з Центру космічних польотів Маршалла (Marshall Space Flight Center) та з післямовою Івана Крячка

Ґемініди широко визнані найкращим щорічним метеорним потоком, який можуть побачити спостерігачі зоряного неба. Потік триває з 4 по 17 грудня, а найкраща ніч для спостережень метеорів — з 13 на 14 грудня.

Джерелом метеорного потоку Ґемініди є мале небесне тіло 3200 Фаетон. Його ідентифікують і як астероїд, і як ядро комети. Коли Земля проходить крізь смугу пилу або метеороїди, залишені цим небесним об’єктом, пил згоряє в земній атмосфері, створюючи метеорний потік Ґемініди.