Астероїд не страшніший за вовка. Можливо хтось зауважить, що не варто порівнювати небесне тіло й земного звіра, але багатьом стає страшно, коли йдеться про напад вовків чи падіння на Землю астероїдів. У першому випадку страшно за людину, на яку напав звір, а в другому — за людство, на планету якого упав астероїд. Пояснення загрози від хижих тварин залишимо зоологам й іншим біологам, а от про астероїдну небезпеку далі докладніше.

24 квітня 2015 року виповнюється 25 років з дня запуску на орбіту Космічного телескопа імені Габбла. Всі, кого цікавить астрономія, чули й знають про нього. Результати його роботи бачили й ті, хто про цей телескоп нічого ніколи не чув. Бо дуже красиві світлини, отримані ним, використовують не лише в Інтернеті, чи на телебаченні, але й інколи в рекламі.

Нижче подано вільний переказ замітки «How the Hubble Space Telescope Changed Our View of the Cosmos» про Космічний телескоп імені Габбла, яку вмістив сайт www.space.com.

Невпинно наближається історична мить — 14 год 49 хв 58 с київського часу 14 липня 2015 р. У цей момент автоматична міжпланетна станція «Нові Горизонти» промчить на мінімальній відстані від поверхні Плутона. Якщо все буде гаразд, то невдовзі ми побачимо зображення цього небесного тіла зовсім інакше, ніж до цієї миті.

Визначення відстаней до небесних тіл дуже важливе, але водночас і непросте завдання в астрономії. Важливе, бо не знаючи відстань до об’єкта, наприклад зорі, годі сподіватись з’ясувати потужність його випромінювання. Тобто відстань — це та величина без якої важко визначити окремі фізичні характеристики космічного об’єкта. Непросте, бо тільки для відносно близьких до Землі небесних тіл відстань можна визначати методом паралаксів. Цей метод здавна використовують під час вимірювання відстані між земними об’єктами, а тому мали змогу перевірити його надійність. В астрономії він є базовим — результати визначення відстаней іншими методами (спектральних паралаксів, методом цефеїд тощо) співвідносять з методом паралаксів.