Невпинно наближається історична мить — 14 год 49 хв 58 с київського часу 14 липня 2015 р. У цей момент автоматична міжпланетна станція «Нові Горизонти» промчить на мінімальній відстані від поверхні Плутона. Якщо все буде гаразд, то невдовзі ми побачимо зображення цього небесного тіла зовсім інакше, ніж до цієї миті.
Такий вигляд може мати гіпотетична (нова дев’ята) планета Сонячної системи за уявленням Роберта Гарта (Robert L. Hurt) з Центру аналізу та обробки інфрачервоних зображень. Сонце показано у вигляді світлої плями праворуч і нижче планети. Малюнок з сайту журналу Nature.
Визначення відстаней до небесних тіл дуже важливе, але водночас і непросте завдання в астрономії. Важливе, бо не знаючи відстань до об’єкта, наприклад зорі, годі сподіватись з’ясувати потужність його випромінювання. Тобто відстань — це та величина без якої важко визначити окремі фізичні характеристики космічного об’єкта. Непросте, бо тільки для відносно близьких до Землі небесних тіл відстань можна визначати методом паралаксів. Цей метод здавна використовують під час вимірювання відстані між земними об’єктами, а тому мали змогу перевірити його надійність. В астрономії він є базовим — результати визначення відстаней іншими методами (спектральних паралаксів, методом цефеїд тощо) співвідносять з методом паралаксів.
Це науково-популярний астрономічний інтернет-журнал для широкого загалу, створений у 2016 році. Назва «НАШЕ НЕБО» виникла у 1998 р. під час обговорення з директором Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України академіком Я.С. Яцківим ідеї щодо заснування Київським республіканським планетарієм науково-популярного видання астрономічного змісту.
Упродовж 2006—2009 рр. я видавав малим накладом журнал «НАШЕ НЕБО.observer», а з 2010 р. веду блог «Ми і Всесвіт». Далі науково-популярні матеріали вміщуватиму головно на цьому сайті.
Іван Крячко