Для нового типу телескопа потрібен новий тип астронома.

Будівництво Великого синоптичного оглядового телескопа (Large Synoptic Survey Telescope, LSST) в Чилі зараз (наприкінці 2017 р. — Ред.) перебуває приблизно на півшляху між першим каменем, закладеним в фундамент, та першим світлом. Його 3-тонна камера, побудована за підтримки Національного наукового фонду, стане найбільшим цифровим інструментом, який коли-небудь був створений для наземної астрономії. Вона робитиме знімки так швидко, що буде отримувати кожні три ночі зображення всього південного неба. Еді Конноллі (Andy Connolly), професор астрономії в Університеті штату Вашингтон і керівник групи моделювання для LSST, заявив в одному з своїх публічних виступів, що Космічному телескопу імені Габбла знадобилося б 120 років для отримання зображення такої ділянки неба.

Виявлення гравітаційних хвиль в позаминулому році спричинило «хвилювання» у всіх розділах фізики. Вони підтвердили, що космос дійсно поводить себе як субстанція, яку можна розтягнути і стиснути (саме це передбачала загальна теорія відносності Альберта Айнштайна). Вони також відкрили нову еру в астрономії.

У 2017 р. науковці виявили гравітаційні хвилі від події, яку також вдалося спостерігати з допомогою телескопів: близько 130 мільйонів років тому дві нейтронні зорі наблизилися по спіралі одна до одної і злилися в один об’єкт — таке явище називають кілонова (астрономічне явище злиття двох нейтронних зір або нейтронної зорі та чорної діри — Ред.). Зорі, які швидко оберталися, створювали гравітаційні хвилі у просторі. 17 серпня поточного року їх зареєстрували на Землі Лазерна інтерферометрична гравітаційно-хвильова обсерваторія (Laser Interferometer Gravitational-Wave Observatory, LIGO) та обсерваторія Virgo. Оскільки хвилі виникли щойно відбулося злиття зір, науковці, які їх виявили, мали достатньо часу, щоб сповістити астрономів про світло та випромінювання, які незабаром мали з’явитися.

У 2017 р. в астрономії здобуто багато вагомих наукових результатів, стали до ладу нові інструменти (як на Землі, так і в космічному просторі). Також розпочато нові й завершено деякі старі космічні місії, пов’язані з астрономічними дослідженнями. Нижче дуже коротко (але із посиланням на докладніший матеріал) ідеться про найважливіші, як на наш погляд, досягнення астрономії в 2017 році, про космічні астрономічні місії та нові інструменти для астрономії.

Матеріал підготовлено за публікаціями в розділах «Новини» на Українському астрономічному порталі, інтернет-журналі «Наше небо» та сайті «Астроосвіта».

Приблизно 4,5 мільярдів років тому сила тяжіння стиснула хмару пилу і газу, щоб сформувати Сонячну систему. Допоки вчені не впевнені в точності процесу, але спостереження молодих зоряних систем в поєднанні з комп’ютерним моделюванням дозволили їм розробити три моделі процесу, який міг відбутися так багато років тому.

Виявивши кілька тисяч кандидатів в екзопланети, астрономи стали міркувати над тим, як їх варто групувати, щоб краще описати і зрозуміти. Різні схеми класифікації планети були запропоновані протягом багатьох років, починаючи від науково-фантастичних до суто наукових. Але ми дотепер мало знаємо про екзопланети і деякі науковці досі сперечаються, яким має бути визначення планети.

Що таке планета?

Перш ніж обговорювати, як класифікувати планети, дуже важливо зрозуміти, яке небесне тіло можна вважати планетою. Міжнародний астрономічний союз (МАС) запровадив у 2006 р. офіційне визначення поняття планета, але воно залишається спірним. Згідно з ним планетою треба вважати небесне тіло, що міститься на орбіті навколо Сонця, має достатню масу, щоб його форма була практично сферичною, а також очистило свою орбіту від інших, співмірних з ним, небесних тіл.