Автори

Й. Ксав’єр Прохаска (J. Xavier Prochaska), професор астрономії та астрофізики, Каліфорнійський університет, Санта-Круз (Professor of Astronomy & Astrophysics, University of California, Santa Cruz)

Жан-П’єр Маккарт (Jean-Pierre Macquart), доцент кафедри астрофізики Університету Кертіна (Associate Professor of Astrophysics, Curtin University)

Наприкінці 90-х років ХХ ст. космологи зробили передбачення про те, скільки звичайної речовини має бути у Всесвіті. За їхніми оцінками — близько 5%, а решта — це темна матерія і темна енергія. Але коли космологи підрахували все, що вони могли побачити або виміряти в той час, вони знайшли не багато.

Десять років тому телескоп NASA, встановлений на облавку літака, — Стратосферна обсерваторія для інфрачервоної астрономії (Stratospheric Observatory for Infrared Astronomy, SOFIA) — уперше подивився в космос. Спостереження невидимого для людського ока інфрачервоного світла, які SOFIA почала вночі 26 травня 2010 року, дали змогу зробити багато наукових відкриттів, що стосуються прихованого Всесвіту.

Невирішені досі проблеми з темною матерією, темною енергією та розширенням космічного простору змушують деяких астрономів переосмислювати те, що ми знаємо про ранній Всесвіті.

Низка переконливих спостережних результатів дала змогу зрозуміти, що наш Всесвіт розширився протягом мільярдів років, виходячи з гарячого, щільного стану, який ми називаємо Великим Вибухом. Протягом останніх декількох десятиліть нові точні вимірювання дозволили науковцям уважно вивчити та уточнити цей висновок, а також уможливили докладніше реконструювати історію нашого всесвіту. Коли ми порівнюємо результати вимірювань, виконаних ріжними методами, — швидкість розширення Всесвіту, температурні неоднорідності випромінювання, що виникло при утворенні перших атомів, кількість ріжних хімічних елементів, а також розподіл галактик та інших масштабних структур — ми знаходимо приголомшливу відповідність. Кожен із цих доказів підтверджує висновок про те, що наш всесвіт розширювався та розвивався саме так, як прогнозує теорія Великого Вибуху. З цього погляду Всесвіт видається надзвичайно зрозумілим.

Великим обсерваторіям знадобиться точна інформація про час (timing) транзиту, щоб дослідити якомога більше атмосфер екзопланет. Аматори астрономії мають змогу тримати ці дані в актуальному стані, тобто «свіжими» (fresh).

Що буде з Сонячною системою, коли Сонце доживатиме свій вік? Це, ймовірно, стане кінцем існування планети Земля, але життя все одно може знайти вихід.

Приблизно через 5 мільярдів років Сонце стане дуже великим і різко змінить Сонячну систему. Океани випаруються й пересохнуть. Кілька планет зникнуть ціляком. І холодні до тієї пори планети нарешті отримають задоволення від свого життя біля Сонця.