Які сили діють у прихованих від погляду астрономів центрах хмар, де відбувається формування масивних зір? Нові спостереження проливають додаткове світло на роль гравітації та закручених магнітних полів.

Даремський (Великобританія), Торонтський (Канада) і Принстонський (США) університети об’єднали зусилля з NASA та Канадським космічним агентством для створення нового виду астрономічного телескопа. Цей інструмент, названий «Телескоп на повітряній кулі надвисокого тиску для отримання зображень» (The Superpressure Balloon-borne Imaging Telescope, SuperBIT), літатиме прикріплений до наповненої гелієм кулі розміром з футбольний стадіон на такій висоті, що 99,5% атмосфери Землі будуть лежати нижче від нього. Запуск телескопа заплановано на квітень наступного року. За його допомогою астрономи планують отримати зображення з високою роздільною здатністю. За цим параметром вони будуть не гірші від зображень, які робить Космічний телескоп імені Габбла.

Про новий телескоп розповів 21 липня 2021 р. на Національному з’їзді астрономів Королівського астрономічного товариства Великобританії Мохамед Шаабан (Mohamed Shaaban), доктор філософії Торонтського університету.

1 листопада 1961 р. Кілька видатних вчених зібралися в Національній радіоастрономічній обсерваторії Ґрін-Бенк в Західній Вірджинії на триденну конференцію. Роком раніше на цьому об’єкті було виконано перший сучасний експеримент (Project Ozma) SETI, в якому нині знамениті астрономи Френк Дрейк і Карл Саґан за допомогою телескопа Green Bank (він же «Велике вухо») спостерігали за двома сусідніми зорями, схожими на Сонце, — Епсилон Ерідана і Тау Кита.

Вода рухається. На Землі вона рухається як річки, у вигляді дощу або як підвищення рівня океану. У космічному просторі її рух є не таким помітним, але не менш важливими, і поки що ми дуже мало розуміємо цей процес. На щастя, у нас був інструмент, спостережні дані якого допоможуть нам спробувати зрозуміти це краще — космічна обсерваторія «Гершель». Незважаючи на те, що вона не працює вже понад 8 років, група науковців тільки тепер зробила огляд усіх статей, котрі були підготовлені з використанням даних від телескопа «Гершель» і в яких розглядали питання води: від її виникнення в міжзоряних хмарах до місця її останнього розміщення на планетах. Є ще певні прогалини, але це суттєвий крок до кращого розуміння руху води в космічному просторі.

Зіткнення нейтронних зір і чорних дір дають змогу зрозуміти не лише еволюцію зір: ці злиття також можуть бути ключем, який уможливить точні вимірювання космологічних параметрів, що описують наш всесвіт. Результати нещодавнього дослідження вказують на те, чого можна чекати в галузі космології в найближчі кілька десятиліть. Ці сподівання спираються на той факт, що астрономи тепер мають можливість використовувати різні канали для отримання інформації про небесні тіла і явища (так звана багатоканальна астрономія — Ред.).