Всесвіт можна уявити у вигляді гобелена, складеного із скупчень галактик і величезних порожнин. Дослідники на чолі з Брентом Таллі (Brent Tully) визначили розмір і форму великої порожньої ділянки (вони назвали її Місцевий войд, Local Void), що межує з галактикою Молочний Шлях. Спираючись на спостережні дані про рух галактик, науковці зробили висновки про розподіл маси, яка визначає цей рух, та створили тривимірні мапи нашого локального Всесвіту.

Галактики не тільки рухаються внаслідок розширення Всесвіту, вони також реагують на силу тяжіння своїх сусідів і ділянок з великою масою. Як наслідок, вони рухаються до наймасивніших ділянок і, зазвичай, лежать на великих відстанях від ділянок з малою масою — порожнин.

Якщо вас бентежить сучасна космологія, ви не самотні. Космологи також збентежені, й два нових результати, здобуті з використанням дуже ріжних методів, доповнюють їхнє колективне здивування. Результати — це вимірювання швидкості розширення Всесвіту, відомої як стала Габбла. Астрономи намагаються встановити її точне значення, але в останні роки отримують ріжні відповіді на це основне питання.

Люди давно мріяли про зміну марсіанського клімату, щоб зробити його придатним для землян. Карл Саган був першим, якщо не зважати на авторів наукової фантастики, хто запропонував тераформування. У статті 1971 р. Саган висловив припущення, що випаровування північної полярної крижаної шапки спричинить появу атмосфери над планетою і через парниковий ефект вищу глобальну температуру й значно збільшить ймовірність існування рідкої води.

Робота Сагана надихнула інших дослідників і футуристів на серйозне ставлення до ідеї тераформування. Головне питання: чи достатньо парникових газів і води на Марсі, щоб підвищити його атмосферний тиск до рівня земного?

Астрономи, які працюють з радіотелескопами Національного наукового фонду США, показали, що поєднання даних про гравітаційні хвилі з результатами радіоспостережень і теоретичного моделювання дає змогу використати злиття двох нейтронних зір в якості «космічної лінійки». Вона, натомість, може дозволити визначити швидкість розширення Всесвіту й сприяти вирішенню досі дискусійного питання про значення цієї швидкості.

Астрофізики з Університету західного Онтаріо знайшли докази тому, що чорні діри можуть утворюватися внаслідок прямого колапсу речовини. В такому разі чорна діра — це не кінцевий етап еволюції масивної зорі. Такий процес утворення чорних дір у ранньому Всесвіті може дати змогу науковцям пояснити наявність дуже масивних чорних дір на ранньому етапі історії нашого всесвіту.

Шантану Басу (Shantanu Basu) та Арпан Дас (Arpan Das) з факультету фізики та астрономії Університету західного Онтаріо знайшли пояснення спостережуваного розподілу мас і світностей надмасивних чорних дір. Результати дослідження оприлюднив Astrophysical Journal Letters.