У розмові, яка почнеться 31 січня поточного року о 21 годині київського часу на ютуб-каналі «Все про Всесвіт», йтиметься про нові відкриття в астрономії. Автор також коротко огляне астрономічні явища та події в світі астрономії першої половини лютого 2021 року.

Всесвіту було 770 мільйонів років, що становило лише 5,5% від його теперішнього віку, але вже тоді поступово формувалися величезні скупчення галактик. У цю ранню епоху, а, отже, і на дуже великій відстані, астрономи виявили протоскупчення витягнутої форми, що складається з двох менших систем галактик, які, ймовірно, зіллються з часом в одну.

За словами науковців, які зробили це відкриття (про нього повідомлено 25 січня поточного року в Nature Astronomy), знахідка дає змогу астрономам мати унікальну природну лабораторію для дослідження процесу реіонізації раннього Всесвіту. «Це акуратний і красивий результат», — сказав Гууб Рьоттґерінґ (Huub Röttgering) з Лейденської обсерваторії в Нідерландах.

Про галактики відомо багато. Наприклад, ми знаємо, що зорі в них сформовані із суміші пилу, утвореного внаслідок еволюції попередніх поколінь зір, та молекул газу. Однак загадкою залишається процес, який спричиняє те, що ці прості елементи зближуються, утворюючи нову зорю.

Міжнародна група дослідників (Оксфордський університет, Мюнхенський університет Людвіґа-Максиміліана, Швейцарська вища технічна школа Цюриха, Баварський інститут геології Байройтського університету та Цюрихський університет) виявила, що процес формування ранньої Сонячної системи в два етапи дає змогу пояснити хронологію та розділення вмісту летких речовин та ізотопів у внутрішній і зовнішній частинах нашої планетної системи. Результати дослідження оприлюднив 22 січня 2021 р. журнал Science.

Науковці, вимірюючи мізерні зміни часу надходження сигналів від мілісекундних пульсарів, знайшли новий спосіб вимірювання розподілу темної матерії в нашій галактиці. Пульсари — це нейтронні зорі, що швидко обертаються. Вони випромінюють радіосигнали, як своєрідні космічні маяки. Ці сигнали можна виявити за допомогою радіотелескопів кожного разу, коли вони спрямовані в бік Землі. Мілісекундні пульсари дають радіоімпульси кожні кілька тисячних секунди.