Згідно з обчисленнями, які виконали астрономи, в Хмарі Оорта може міститися більш об’єктів, що потрапили в неї з міжзоряного простору, ніж об’єктів, які належать до Сонячної системи.

У 2019 році астрономи помітили у внутрішній Сонячній системі щось неймовірне: комету з іншої зоряної системи. Льодяна куля, яку назвали на честь астронома, що її відкрив, — комета Борисова, рухалася зі швидкістю 177 000 кілометрів на годину і стала першою й досі єдиною міжзоряною кометою, які коли-небудь виявляло людство.

Міжнародна група науковців знайшла нові підказки щодо процесу формування Сонячної системи, дослідивши радіоактивні елементи в іншій ділянці утворення зір в Галактиці. Дослідження, в якому використано дані спостережень за комплексом зореутворення в сузір’ї Змієносця, дало змогу астрономам дійти висновку: джерелами цих елементів у Сонячній системі є наднові, що спалахували поблизу неї.

Астрономи припускають — сильні спалахи, які трапляються на зорях, спричиняють тривалу шкоду атмосфері, а отже, й існуванню екзопланет. Нещодавно опубліковані результати нового дослідження наводять докази тому, що такі спалахи лише частково небезпечні для планетних систем, бо вони не направлені в бік екзопланет.

Відтоді, як  у листопаді 2018 року на Марс здійснив посадку космічний апарат NASA InSight (Interior Exploration using Seismic Investigations, Geodesy and Heat Transport — Дослідження внутрішньої будови за допомогою сейсморозвідки, геодезії та потоків тепла), за допомогою надчутливого сейсмометра, наданого французьким космічним агентством, виявлено понад 730 марсотрусів. Близько 35 із них були силою між 3,0 та 4,0 балами. Це дало змогу отримати дані, що уперше показали внутрішню будову Червоної планети.

Таємниці метану на Марсі вже багато років. Науковці роблять суперечливі висновки за результатами виконання окремих місій, таких як Mars Express від Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) та марсохід Curiosity від NASA. Космічні апарати фіксують спорадичну появу газу на Марса — його ознаки як на орбіті, так і на поверхні, що змінюються залежно від пори року, або взагалі не виявляють метан. Тепер за даними від зонда Trace Gas Orbiter (Штучний супутник для вивчення малих складових атмосфери) ESA встановлено нові верхні межі кількості метану та трьох інших газів (етану, етилену та фосфіну) в атмосфері Марса.