Дослідники Університету Кертіна в Австралії розгадали давню таємницю походження води на Землі. Вони виявили — її ймовірним джерелом, як це не дивно, є Сонце.

Міжнародна група дослідників під керівництвом науковців з Університету Глазго, до складу якої входили вчені з Центру космічної науки і техніки Кертіна (Space Science and Technology Center, SSTC), виявила: сонячний вітер, що складається із заряджених частинок Сонця, головно з іонів водню, спричинив утворення води на поверхні пилових зерен. Такі зерна, що містилися на поверхні астероїдів, потрапили на Землю на ранньому етапі існування Сонячної системи внаслідок зіткнень нашої планети з астероїдами.

Дані, отримані завдяки виконанню Європейським космічним агентством місії Gaia («Гайя»), дають астрономам підстави переписувати історію нашої галактики Молочний Шлях. Ті небесні об’єкти, які науковці традиційно вважали галактиками-супутниками Молочного Шляху, насправді є, головно, новоприбулими в середовищі нашої галактики.

Карликова галактика — це сукупність від тисячі до кількох мільярдів зір. Протягом десятиліть а астрономії домінували погляди, що карликові галактики, які оточують Молочний Шлях, є його супутниками, тобто вони містяться на орбіті навколо нашої галактики і супроводжували її постійно протягом багатьох мільярдів років. Тепер рух цих карликових галактик обчислено з безпрецедентною точністю завдяки даним з третього випуску даних «Гайя», і отримано разючі результати.

Коли ми дивимося на нічне небо, ми бачимо Всесвіт таким, яким він був колись. Ми знаємо, що раніше Всесвіт був теплішим і щільнішим, ніж зараз.

Коли ми дивимося досить далеко в «глибини» Всесвіту, ми бачимо мікрохвильовий слід від Великого Вибуху, відомий як космічний мікрохвильовий фон (cosmic microwave background). Це випромінювання — межа того, що ми можемо побачити з ранніх етапів існування нашого всесвіту. Фактично цей фон позначає протяжність спостережуваного нами Всесвіту.

Нове астрогеологічне дослідження показує, що більшість сусідніх землеподібних екзопланет зовсім не схожі ні на що в Сонячній системі.

Астроном з Національної дослідницької лабораторії оптично-інфрачервоної астрономії (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, NOIRLab NSF) разом з геологом із Університету штату Каліфорнія у м. Фресно зробили перші оцінки типів гірських порід, які існують на екзопланетах, що обертаються навколо сусідніх з Сонцем зір. Вивчивши хімічний склад «забруднених» білих карликів, вони дійшли висновку, що більшість землеподібних екзопланет є більш різноманітними та екзотичними, ніж вважали досі астрономи. В них наявні типи гірських порід, яких немає ніде в Сонячній системі.

У новій статті в журналі Nature стверджується, що у повідомленнях про можливі докази позаземного життя потрібно наводити більше нюансів.

Оскільки дослідження, спрямовані на пошук позаземного життя, стають дедалі активнішими, то науковцям, можливо, доведеться трохи змінити зміст повідомлень про результати своїх пошуків. Дослідникам треба повідомляти про докази існування інопланетного життя за шкалою, схожою на шкалу рівня технологічної готовності, яку зазвичай використовують для оцінки готовності компонентів космічної місії, стверджують автори статті в Nature. Мета полягає в тому, щоб зробити пошук життя менш «бінарним» — життя чи його відсутність — і точніше виразити результати пошуків в термінах узгодженої наукової невизначеності.