Відтоді, як у листопаді 2018 року на Марс здійснив посадку космічний апарат NASA InSight (Interior Exploration using Seismic Investigations, Geodesy and Heat Transport — Дослідження внутрішньої будови за допомогою сейсморозвідки, геодезії та потоків тепла), за допомогою надчутливого сейсмометра, наданого французьким космічним агентством, виявлено понад 730 марсотрусів. Близько 35 із них були силою між 3,0 та 4,0 балами. Це дало змогу отримати дані, що уперше показали внутрішню будову Червоної планети.
Товщина марсіанської кори виявилася меншою, ніж очікували астрономи, і її можуть складати два або, можливо, три шари, що пролягають на 37 кілометрів під поверхню. Мантія має товщину 1560 км. Вона оточує велике розплавлене ядро радіусом 1830 кілометрів.
«Коли ми понад десять років тому приступили до розробки концепції місії, то сподівалися отримати ті результати, що нині оприлюднені в статтях у журналі Science», — сказав головний дослідник місії InSight Брюс Банердт (Bruce Banerdt) з Лабораторії реактивного руху (Jet Propulsion Laboratory) NASA. «Це кульмінація всієї роботи та хвилювань за останнє десятиліття».
Саймон Штелер (Simon Stähler) із технічного університету в Цюриху (Федеральна вища технічна школа Цюриха, Eidgenössische Technische Hochschule Zürich, ETH Zurich), головний автор статті про ядро Марса, назвав місію InSight «шансом, що випадає раз у житті».
«Вченим знадобилося сотні років, щоб виміряти ядро Землі. Після місій «Аполлон» їм знадобилося 40 років, щоб виміряти ядро Місяця», — сказав він. «Зонду InSight знадобилося лише два роки, щоб виміряти ядро Марса».
Одним з дивовижних висновків є те, що всі найпотужніші марсотруси, виявлені інструментом SEIS (Seismic Experiment for Interior Structure, Сейсмічний експеримент для внутрішньої будови), походять, здається, з одніє області — Cerberus Fossae — регіону, де лава могла витікати протягом останніх кількох мільйонів років.
Натомість в районах Марса, де колись діяли вулкани, зокрема в регіоні Тарсис (Tharsis) з трьома найбільшими марсіанськими вулканами, марсетрусів не виявлено. Але науковці NASA стверджують: можливо є такі марсетруси, які InSight не може виявити через «тіньові зони», де ядро заломлює сейсмічні хвилі й тому вони не досягають місця розташування космічного апарата.
Дослідники мають надію виявити марсотруси сильніше чотирьох балів, що дасть змогу отримати додаткове уявлення про внутрішню будову Червоної планети.
«Ми досі прагнемо зареєструвати сильний масротрус», — сказав Марк Пеннінґ (Mark Panning) з Лабораторії реактивного руху NASA, співавтор наукової роботи про марсіанську кору. «Ми маємо зробити ретельну обробку даних, щоб витягти з них те, що ми хочемо. Маючи сильнішу подію, все це було б простіше».
Три статті, засновані на даних від інструменту SEIS космічного апарата InSight, 22 липня поточного року опублікував журнал Science.
За інф. з сайту https://astronomynow.com
