Космічний телескоп імені Габбл має головне дзеркало розміром 2,4 метра. Майбутній телескоп Ненсі Грейс Роман також 2,4 метра, а космічний телескоп Джеймса Вебба має колосальне 6,5-метрове головне дзеркало. Все це дуже добре для виконання завдань, для яких розроблено ці телескопи. Але що було б, якби… ми могли мати ще більші дзеркала?

Що більше дзеркало, то більше світла воно збирає. Це означає, що ми можемо дивитися далі в часі за допомогою більших дзеркал, щоб спостерігати за формуванням зір і галактик, прямо бачити екзопланети та з’ясувати, що таке темна матерія.

Термін «культивоване м’ясо» («cultured meat») став дещо модним в індустрії здорового харчування. Йдеться про м’ясо, вироблене в лабораторії з використанням культур клітин in vitro, отриманих з тваринних білків. Для багатьох це «альтернативне м’ясо» є життєво важливим для боротьби зі зміною клімату, усуваючи одну з головних причин вирубки лісів (звільнення місця для ферм великої рогатої худоби) та глобального потепління (викиди метану великою рогатою худобою). Для інших це екологічно чистий спосіб забезпечення продовольчої безпеки в епоху зміни клімату.

За допомогою Космічного телескопа імені Габбла досягнуто надзвичайного результату: зареєстровано світло зорі, яка існувала у Всесвіті протягом першого мільярда років після Великого Вибуху. Її червоне зміщення становить 6,2 і на тепер вона є найвіддаленішою зорею, які коли-небудь спостерігали астрономи. Цей об’єкт буде однією з цілей для космічного телескопа Джеймса Вебба у перший рік його роботи.

Кількість підтверджених екзопланет станом на 21 березня поточного року перевищила позначку в 5000, що є результатом 30-річних пошуків, які виконували і виконують космічні телескопи NASA.

Не так давно ми жили у Всесвіті з невеликою кількістю відомих планет, і всі вони обертаються навколо Сонця. Але нові відкриття знаменують наукову вершину: тепер підтверджено існування понад 5000 планет за межами Сонячної системи.

Гравітаційні хвилі, як відомо, важко виявити. Хоча сучасна оптична астрономія існує протягом століть, астрономія гравітаційних хвиль існує лише з 2015 року.

Досі наша здатність реєструвати гравітаційні хвилі обмежена. Такі обсерваторії, як LIGO і Virgo, можуть виявляти лише потужні події, зокрема злиття чорних дір зоряної маси або нейтронних зір. І вони можуть виявляти ці хвилі лише у вузькому діапазоні частот — від десятків герц до кількох сотень герц. Багато гравітаційних хвиль мають набагато нижчі частоти, але нині ми не можемо їх реєструвати. Уявіть, що ви направили телескоп на зоряне небо і можете побачити світло лише в кілька відтінків фіолетового.