Освітня програма Globe at Night («Земля вночі») від Національної дослідницької лабораторії видимої та інфрачервоної астрономії (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, NOIRLab) США показала, як збільшення світлового забруднення позбавляє нас нічного неба.

Разючий аналіз Globe at Night — громадської наукової програми, яку виконує NOIRLab Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF) США — приводить до висновку, що кількість зір, які людина може бачити неозброєним оком, зменшується досить швидко. Дослідження показало: штучне освітлення робить нічне небо для людського ока яскравішим швидше, ніж це видно з супутникових вимірювань. Результати дослідження, оприлюднені в журналі Science, свідчать про унікальний внесок, який аматори астрономії (громадянські вчені) можуть зробити у важливих галузях досліджень.

Астрономи з Університету Макгілла (Канада) та Індійського наукового інституту (Indian Institute of Science, IISc) в Бенгалуру використали дані Гігантського радіотелескопа метрових хвиль (Giant Meterwave Radio Telescope, GMRT), який міститься поблизу Пуни (Індія), щоб виявити радіосигнал від атомарного водню з надзвичайно далекої галактики. Астрономічна відстань, на якій було вловлено сигнал такого типу, є найбільшою натепер із великим відривом. Це також перше підтверджене виявлення випромінювання на довжині хвилі 21 см завдяки сильному гравітаційному лінзуванню. Результати дослідження оприлюднені в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society («Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства»).

Астрономи виявили понад 200 далеких змінних зір, відомих як зорі RR Ліри, у зоряному гало Молочного Шляху. Найвіддаленіша з цих зір лежить на відстані понад мільйон світлових років від Землі. Це майже вдвічі менше від нашої сусідньої галактики Андромеди, яка міститься на відстані близько 2,5 мільйонів світлових років.

Характерні пульсації та яскравість зір RR Ліри роблять їх чудовими «стандартними свічками» для вимірювання галактичних відстаней. Нові спостереження дали змогу дослідникам простежити зовнішні межі гало Молочного Шляху.

Науковець з Токійського столичного університету показав — великі бульбашки, які генерують гамма-випромінювання навколо центра Молочного Шляху, створені швидкими вітрами, що дмуть назовні, та пов’язаною з ними «зворотною ударною хвилею». Чисельне моделювання дало змогу успішно відтворити значення температури, яку реєстрував рентгенівський телескоп. Такі відтоки астрономи спостерігали і в інших галактиках. Це відкриття свідчить про те, що схожі вітри донедавна могли бути в нашій галактиці.

Астрономи в журналі Nature Astronomy запевняють, що вони вирішили знатну проблему, яка ставила під сумнів наше розуміння розвитку Всесвіту, — просторовий розподіл слабких галактик-супутників, що обертаються навколо Молочного Шляху. Ці зоряні системи дивно розміщені — вони начебто лежать на величезній тонкій площині, яку називають «площиною супутників» («plane of satellites»).

Таке, здавалося б, малоймовірне розташування збивало з пантелику астрономів понад 50 років. Воно змусило багатьох поставити під сумнів стандартну космологічну модель, що пояснює, як Всесвіт став таким, яким він є нині.