Людство вивчає Сонце упродовж тисячоліть. Стародавні вавилоняни фіксували затемнення на глиняних табличках. Вчені епохи Відродження спостерігали через телескопи, відстежуючи сонячні плями. Врешті-решт ми вийшли в космос, і перші штучні супутники захопили сонячні частинки, що мчать повз Землю.

Кожне покоління намагалося вийти за межі можливостей своїх інструментів. Тому будувало нові, й виникало багато нових питань. Передові нині дослідження Сонця можна простежити до їх витоків, тобто до зусиль ранніх спостерігачів на Землі, які так само прагнули зрозуміти нашу найближчу зорю. Це скорочена розповідь тієї наукової історії: поступ в часі, що уможливив наше нинішнє розуміння Сонця.

Великі обсерваторії NASA допомогли астрономам побудувати 3D-візуалізацію залишків зорі, що спалахнула на небі Землі в 1054 році.

Тривимірна візуалізація Крабоподібної туманності — залишку зорі, що спалахнула як наднова. Фільм створено на основі зображень із трьох великих обсерваторій NASA: рентгенівської обсерваторії «Чандра» (Chandra) та космічних телескопів «Габбл» (Hubble) і «Спіцер» (Spitzer). Відео з сайту www.nasa.gov.

Астрономи та фахівці з візуалізації (програма NASA — Universe of Learning program) поєднали видимі, інфрачервоні та рентгенівські зображення, отримані за допомогою Великих обсерваторій NASA, щоб створити тривимірне динамічне зображення Крабоподібної туманності — залишків зорі, що вибухнула як наднова.

За останні 100 років астрономи здобули багато відомостей про галактики. (Тут варто згадати, що «світ» галактик став доконаним фактом тільки в 1923 р., коли Е. Габбл визначив відстань до Туманності Андромеди.) Але досі є низка таємниць в позагалактичній астрономії, серед яких — проблема формування галактик. Цей процес розпочинався в ранньому Всесвіті, який навіть нині, за наявності великих телескопів, спостерігати не легко. Це спонукає астрономів вдаватися до комп’ютерного моделювання процесу формування галактик. Такі моделі, а якщо точніше, то їхні візуалізації, можна (і треба!) використовувати в навчанні астрономії

Ця візуалізація комп’ютерної моделі TNG50 показує формування масивної галактики протягом відтинку часу від раннього Всесвіту до наших днів. На головному екрані показано газ (найвища густина — білим кольором, найнижча — чорним). Вставка внизу ліворуч показує розподіл на великому масштабі спершу темної матерії, а потім газу, а вставки внизу праворуч — розподіл газу та зір на малому масштабі.

Кадр з фільму «Подорож до Меркурія». Клікнувши по зображенню, ви перейдете на ютуб-канал «Science іn UA», щоб переглянути цей фільм.

Кадр з фільму «Сонячний зонд Юджина Паркера». Клікнувши по зображенню, ви перейдете на ютуб-канал «Science іn UA», щоб переглянути цей фільм.