У лютому 1995 року невелика дослідницька організація, відома як Інститут SETI, розпочала найповніший на той час пошук відповіді на багатовікове запитання: чи одні ми у Всесвіті?

2 лютого 2025 р. виповнюється 30 років з моменту перших астрономічних спостережень, виконаних в рамках проєкту під назвою «Фенікс» (Project Phoenix.). Ці спостереження було проведено в обсерваторії Паркса в країні Віраджурі в центрально-західній частині Нового Південного Вельсу, Австралія, де розташований один із найбільших у світі радіотелескопів.

Трьома роками раніше NASA розпочало амбітний десятирічний проєкт SETI (Search for Extra-Terrestrial Intelligence — Пошук позаземного розуму) вартістю 100 мільйонів доларів США. Однак у 1993 р. Конгрес Сполучених Штатів припинив його фінансувати через зростання дефіциту бюджету США. Крім того, скептики SETI в Конгресі висміяли проєкт як надуманий пошук «зелених чоловічків».

На щастя, Інститут SETI зібрав достатньо приватних пожертвувань, щоб відродити проєкт — і «Фенікс» повстав із попелу.

Прослуховування радіосигналів

Якщо в Космосі крім Землі є життя, природно припустити, що воно розвивалося протягом багатьох мільйонів років на планеті, що обертається навколо зорі з тривалим періодом існування, схожої на Сонце. Таким чином, пошуки SETI зазвичай спрямовані на найближчі сонцеподібні зорі й зводяться до прослуховування радіосигналів, які або цілеспрямовано направлені в наш бік, або є сигналами штучного походження (техносигнатури), що надходять з іншої планети.

Техносигнатури обмежені вузьким діапазоном частот і є наслідком впровадження технологій, які може використовувати така розвинена цивілізація, як наша.

Астрономи використовують радіохвилі, бо вони можуть проникати крізь хмари газу та пилу в нашій галактиці. Також вони можуть проникати на великі відстані без надмірних потреб у електроенергії.

64-метровий радіотелескоп Murriyang (Мурріянґ), що належить Державному об’єднанню наукових і прикладних досліджень (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation, CSIRO) працює в обсерваторії Паркса з 1961 року. З його допомогою зроблено багато астрономічних відкриттів. Він відіграв головну роль у супроводі космічних місій, особливо місячної прогулянки екіпажу космічного корабля «Аполлон-11».

Як найбільший у південній півкулі радіотелескоп з однією антеною «тарілкою», він також є привабливим інструментом, який можна використовувати для цілей SETI на південному небі.

Коли проєкт «Фенікс» планував використовувати кілька великих телескопів по всьому світу, ці інструменти перебували у стані серйозної модернізації. Отже, саме в Парксі розпочалася програма спостережень.

2 лютого 1995 року Мурріянґ направили на ретельно вибрану зорю за 49 світлових років від Землі в сузір’ї, звісно, Фенікса. Це було перше спостереження, виконане в рамках проєкту.

Логістичний і технологічний успіх

Проєкт «Фенікс» очолювала Джил Тартер (Jill Tarter), відомий дослідник SETI, яка провела багато довгих ночей у Парксі, наглядаючи за спостереженнями протягом 16 тижнів, що були спрямовані на пошуки сигналів від інопланетян. (Персонаж Джоді Фостер у фільмі «Контакт» 1998 р. здебільшого «скопійовано» з Джилл.)

Команда проєкту «Фенікс» привезла в обсерваторію Паркса трейлер, повний комп’ютерів із найсучаснішою технологією сенсорного екрану для обробки даних. Метелики богонґ спричинили на початку роботи деякі перебої в обробці даних. Цих великих метеликів, що ведуть нічний спосіб життя, приваблювало світло з екранів комп’ютерів, вони вдаряли в них із достатньою силою, щоб змінити налаштування.

Протягом 16 тижнів команда проєкту «Фенікс» спостерігала 209 зір за допомогою Murriyang на частотах від 1200 до 3000 мегагерц. Вони шукали як неперервні, так і пульсівні сигнали, щоб мати максимальний шанс знайти справжні сигнали інопланетного життя.

Радіотелескопи здатні виявляти слабке радіовипромінювання від далеких небесних об’єктів. Але вони також чутливі до радіохвиль, які виникають внаслідок діяльності землян (наші власні техносигнатури): мобільний зв’язок, з’єднання Bluetooth, радіолокатори літаків і супутники GPS — все це джерела таких сигналів. Ці локальні перешкоди можуть імітувати типи сигналів, які шукає SETI. Тому їх розрізнення є вирішальним.

Для цього проєкт «Фенікс» вирішив використати другий радіотелескоп на деякій відстані для незалежної перевірки будь-яких виявлених сигналів. CSIRO надав доступ до свого 22-метрового радіотелескопа Moпрa (Mopra radio telescope), приблизно за 200 кілометрів на північ від Паркса, щоб стежити за кандидатами на сигнали в режимі реального часу.

За 16 тижнів дослідники зареєстрували загалом 148 949 сигналів у Парксі, приблизно 80 % з яких можна було легко відкинути, бо це були земні сигнали. Команда перевірила трохи більше 18 000 сигналів у Парксі й Moпрa. Лише 39 витримали всі тести і були схожі як сильні кандидати в штучні сигнали від інопланетян. Але при ближчому розгляді науковці визначили, що ці сигнали надходять із супутників.

Як резюмувала Джилл Тартер у своїй статті в 1997 році: «Хоча не було знайдено жодних доказів сигналу [позаземного розуму] і жодних таємничих чи незрозумілих сигналів не залишилося, робота в Австралії булаа логістичним і технологічним успіхом».

Наступне покоління радіотелескопів

Проєкт «Фенікс» завершили у 2004 році. Його керівник Пітер Бекус (Peter Backus) зробив висновок: «Ми живемо в тихому районі».

Але зусилля з пошуку інопланетного життя тривають з більшою чутливістю, у ширшому частотному діапазоні та для більшої кількості цілей. У 2015 р. розпочато проєкт Breakthough Listen із виконання спостережень за допомогою телескоп Паркса. Breakthrough Listen має на меті вивчити мільйон найближчих зір і 100 найближчих галактик.

Один несподіваний сигнал, виявлений у Парксі в 2019 р. в рамках цього проєкту, був докладно вивчений, перш ніж було зроблено висновок, що він також є земним сигналом.

Наступне покоління радіотелескопів забезпечить стрибок у чутливості порівняно з нинішніми засобами — завдяки більшій площі збирання радіохвиль, покращеній роздільній здатності та чудовим можливостям обробки.

Прикладом радіотелескопів наступного покоління є телескоп SKA-Low, який будують в Західній Австралії, і телескоп SKA-Mid, який також будують, але в Південній Африці. Їх задіють для пошуків відповідей на широкий спектр астрономічних запитань, зокрема про те, чи є життя за межами Землі.

Як одного разу зазначив піонер SETI Френк Дрейк: «Найцікавіша річ, яку ви можете знайти у Всесвіті, — це не інший тип зорі чи галактики… а інший вид життя».

За інф. з сайту https://phys.org