Про галактики відомо багато. Наприклад, ми знаємо, що зорі в них сформовані із суміші пилу, утвореного внаслідок еволюції попередніх поколінь зір, та молекул газу. Однак загадкою залишається процес, який спричиняє те, що ці прості елементи зближуються, утворюючи нову зорю.
Тепер міжнародна група науковців, до складу якої входили астрофізики з Батського університету (м. Бат, Великобританія) та Національної астрономічної обсерваторії Іспанії в Мадриді, зробила значний крок до розуміння того, як із газоподібного вмісту галактики формується нове покоління зір. Ця знахідка має важливе значення для нашого розуміння того, як зорі формувалися на ранньому етапі існування Всесвіту, коли галактики стикалися часто і драматично, а формування зір і галактик відбувалося більш активно, ніж зараз.
Науковці виконували дослідження за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (ALMA) — мережі радіоантен, об’єднаних в один великий телескоп. Вони спостерігали галактику, яку астрономи відносять до зоряних систем типу припливних карликових галактик (tidal dwarf galaxy, TDG). Такі галактики — це залишки від сильного зіткнення двох галактик-попередниць. Припливні карликові галактики активно формують зорі й тому є ідеальним середовищем для науковців, які намагаються зрозуміти найперший етап існування галактик, зокрема й нашої — Молочного Шляху (якому, як вважають, 13,6 мільярдів років).
«Маленька галактика, яку ми вивчали, народилася в жорсткому зіткненні галактик, багатому на газ, а тому є для нас унікальною лабораторією для вивчення фізики утворення зір в екстремальних умовах», — сказала співавтор дослідження професор Керол Манделл (Carole Mundell), керівниця відділу астрофізики в університеті Бата.
Дослідники з’ясували, що молекулярні хмари TDG схожі на ті, що містяться в нашій галактиці, як за розміром, так і за вмістом. Це говорить про те, що у Всесвіті відбувається універсальний процес формування зір. Несподіванкою стало те, що в галактиці TDG J1023 + 1952 виявився надмір диспергованого газу. «Той факт, що молекулярний газ скупчений як у хмари, так і є розсіяним, —це стало несподіванкою», — сказала професор Манделл.
Доктор Міґель Кереджета (Miguel Querejeta) з Національної астрономічної обсерваторії Іспанії, який є головним автором дослідження, додав: «Спостереження на ALMA виконано з великою точністю, тому ми можемо впевнено стверджувати, що у припливній карликовій галактиці, яку ми вивчали, вміст дифузного газу набагато вищий, ніж у звичайних галактиках». Науковець зауважив: «Це, ймовірно, означає: більша частина молекулярного газу в цій галактиці не задіяна у процесі формування зір, що ставить під сумнів усталені погляди на питання утворення зір».
Через величезну відстань між Землею та TDG J1023 + 1952 (близько 50 мільйонів світлових років), окремі хмари молекулярного газу мають вигляд крихітних цяток на небі, якщо дивитись на них неозброєним оком. Однак ALMA спроможна розрізняти найдрібніші деталі.
«Ми змогли ідентифікувати хмари дуже малого видимого розміру. Це можна порівняти з тим, що ви можете бачити монету, розміщену в декількох кілометрах від вас», — сказала професор Манделл. Вона також зауважила: «Тепер ми маємо змогу вивчати зорі та газові хмари, з яких вони утворюються внаслідок жорсткого зіткнення галактик, так само докладно, як і ті, що формуються у спокійному середовищі нашого Молочного Шляху».
За інф. з сайту https://phys.org
