2019 року тривав поступ астрономічної науки: здобуто вагомі наукові результати, стали до ладу нові телескопи та розпочато космічні місії, пов’язані з астрономічними дослідженнями. Нижче дуже коротко (але із посиланням на докладніший матеріал) ідеться про найважливіші, як на наш погляд, досягнення астрономії в 2019 році та про космічні астрономічні місії.
Матеріал підготовлено за публікаціями в розділах «Новини» на Українському астрономічному порталі, інтернет-журналі «Наше небо» та сайті «Астроосвіта».
ВІДКРИТТЯ ТА ПОДІЇ
Відтепер Україна має «свої» зорю та екзопланету!
17 грудня 2019 року на прес-конференції в Парижі (Франція) оголошено назви 110+ екзопланет та зір, запропонованих у рамках проекту IAU100 NameExoWorlds, який було оголошено з нагоди 100-річчя Міжнародного астрономічного союзу (МАС)*. У проекті, організованому в 2019 р. у понад 110 країнах світу, взяло участь більше 780 000 людей, які на своєму національному рівні пропонували та вибирали імена для кожної екзопланети та зорі, навколо якої вона обертається.
Виявлено новий тип вибухів на Сонці
Обсерваторія сонячної динаміки NASA спостерігала на Сонці вибух, якого ще ніхто ніколи не бачив. Протуберанець — велика петля з сонячної речовини, що піднялася у верхню атмосферу, — стала падати вниз у фотосферу й наштовхнулася на «клубок» силових ліній магнітного поля. Це призвело до вибуху.
Зображення Сонця 3 травня 2012 року, отримане з допомогою Обсерваторії сонячної динаміки. На вставці праворуч подано крупним планом подію (має Х-подібний вигляд), спричинену примусовим магнітним перез’єднанням. Фото з сайту NASA.
Виявлено першу планету-гігант коло білого карлика
Науковці, які використовують Дуже великий телескоп Європейської південної обсерваторії, вперше знайшли докази існування великої планети, пов’язаної із зорею білим карликом. Планета обертається навколо гарячого білого карлика, залишку зорі, схожої на Сонце, на близькій відстані. Внаслідок цього вона втрачає атмосферу з якої довкола зорі утворився газовий диск. Ця унікальна система є своєрідним натяком на те, який вигляд може мати Сонячна система у віддаленому майбутньому.
Створено першу глобальну геологічну мапу Титана — найбільшого супутника Сатурна
Укладено першу мапу, що показує глобальну геологію найбільшого супутника Сатурна — Титана. Вона повністю розкриває його динамічний світ дюн, озер, рівнин, кратерів та інших особливостей місцевості.
Першу глобальну геологічну карту Титана створено за даними спостережень в радіодіапазоні та видимому світлі, виконаними космічним зондом NASA «Кассіні», що перебував на орбіті Сатурна з 2004 по 2017 рік. Фото з сайту https://phys.org.
Нобелівська премія з фізики 2019 року: за темну матерію та відкриття екзопланет
Канадсько-американський космолог Джеймс Пібліс (James Peebles) та швейцарські астрономи Мішель Майор (Michel Mayor) і Дідьє Кело (Didier Queloz) 8 жовтня поточного року отримали Нобелівську премію з фізики за дослідження, що розширюють наше розуміння місця людства у Всесвіті.
Сатурн обійшов Юпітер після відкриття 20 нових супутників!
Наукова група під керівництвом Скотта С. Шеппарда (Scott S. Sheppard) з Інституту науки Карнегі відкрила 20 нових супутників Сатурна. Тепер загальна кількість супутників у цієї планети становить 82, що більше, ніж у Юпітера, який має 79 супутників.
Уявлення художника про 20 щойно виявлених супутників Сатурна. Це відкриття доводить загальну кількість супутників планети до 82, що більше, ніж у Юпітера, й найбільше в Сонячній системі. Вивчення цих супутників може допомогти здобути інформацію про їх утворення та про умови навколо Сатурна на час їхнього формування. Фото з сайту https://carnegiescience.edu.
Виявлено екзопланету, що розмиває межу між великими планетами і маленькими зорями
Відкриття ще однієї екзопланети — це вже не новина. Але відкриття великої планети на орбіті маленької зорі GJ3512 варте уваги. Оприлюднений в журналі Science результат кидає виклик нашому розумінню того, як формуються планети, і ще більше розмиває межу між малими холодними зорями, відомими як коричневі карлики, та планетами.
Порівняння системи зорі GJ3512 із Сонячною системою. Фото з сайту https://phys.org.
Молочний Шлях не плоский
Наша галактика не така плоска, як досі вважали астрономи. Польські науковці створили тривимірну мапу диска Молочного Шляху, яка вказує на те, що він викривлений, а не плоский. Щоб створити мапу Галактики, астрономи спостерігали її яскраві, пульсівні зорі, які називають цефеїдами.
Такий вигляд має диск нашої галактики згідно з результатами нових досліджень. Фото з сайту www.sciencemag.org.
У космосі виявлено молекулу, яка першою виникла у Всесвіті
На початку, понад 13 мільярдів років тому, Всесвіт був недиференційованим «супом» з трьох простих, одноатомних елементів. Формування зір не відбувалося ще протягом 100 мільйонів років. Але упродовж 100 000 років після Великого Вибуху з’явилася перша молекула, неймовірний «шлюб» гелію і водню, відома як іон гідриду гелію, або HeH+.
«Це був початок хімії», — сказав Девід Нейфельд (David Neufeld), професор Університету Джона Гопкінса і співавтор дослідження, результати якого оприлюднено 17 квітня поточного року. Науковець сказав, що «Формування HeH+ стало першим кроком на шляху збільшення складності у Всесвіті, щось на кшталт важливого переходу від одноклітинного до багатоклітинного життя на Землі».
Планетарна туманність NGC 7027 і молекула гідриду гелію, яка є комбінацію гелію (червоний) і водню (синій). Вона стала першим типом молекул, що коли-небудь утворювалися у ранньому Всесвіті. Обсерваторія SOFIA «СОФІЯ» вперше виявила гідрид гелію в сучасному Всесвіті. Фото з сайту https://phys.org.
Отримано перше зображення силуету чорної діри
На прес-конференції 10 квітня науковці, які працюють з Event Horizon Telescope (EHT, «Телескоп горизонту подій»), оголосили результат багаторічних пошуків з метою отримати зображення чорної діри.
Отримано перше пряме зображення важливої складової потужних радіогалактик
Астрономи використали Дуже велику антену (Very Large Array, VLA) імені Карла Янського Національного наукового фонду (США) для створення першого прямого зображення пилоподібної структури у вигляді пончика, що оточує надмасивну чорну діру в ядрі однієї з найяскравіших радіогалактик у Всесвіті. Наявність такої структури була теоретично передбачена майже чотири десятиліття тому, як істотної складової таких об’єктів.
Виявлено невідому подорож Юпітера
Планета-гігант Юпітер сформувалася вчетверо далі від Сонця, ніж її нинішня орбіта, і мігрувала всередину Сонячної системи протягом 700 000 років. Дослідники знайшли докази цієї неймовірної подорожі завдяки групі астероїдів, близьких до Юпітера.
На орбіті Меркурія виявлено кільце пилу
Два відкриття можуть похитнути наше розуміння будови внутрішньої частини Сонячної системи. Вздовж орбіти Меркурія виявлено кільце пилу — суть першого відкриття. Друге стосується хмари ще не виявлених астероїдів, які, ймовірно, спричинили появу пилового гало поблизу Венери.
Уявлення художника про кільця пилу, утворені гравітацією внутрішніх планет (Меркурій та Венера), а також Землею, вздовж своїх орбіт навколо Сонця. Кільця пилу на орбітах Меркурія і Венери виявлено нещодавно. Джерелом кільця пилу вздовж орбіти Венери є, ймовірно, група ще не відкритих астероїдів. Фото з сайту www.nasa.gov.
«Габбл» і «Гайя» точно зважують Молочний Шлях
Маса Молочного Шляху — один з найважливіших параметрів нашої галактики, який можуть визначити астрономи. Проте, незважаючи на десятиліття інтенсивних зусиль, навіть найкращі оцінки маси Молочного Шляху сильно різняться. Тепер, поєднавши нові спостережні дані від місії «Гайя» (Gaia) Європейського космічного агентства (ESA) з даними від Космічного телескопа імені Габбла (NASA/ESA), астрономи виявили, що маса Молочного Шляху становить близько 1,5 трильйона сонячних мас у радіусі 129 000 світлових років від центру Галактики.
Космічний зонд «Гайя» допоміг зрозуміти, як білі карлики стають твердими
Спостережні дані, отримані з допомогою космічного апарата Gaia («Гайя»), дали змогу вперше показати, що білі карлики, залишки померлих зір, як наше Сонце, перетворюються на тверді сфери, коли гарячий газ усередині них охолоджується. Процес застигання або кристалізації речовини всередині білих карликів був передбачений 50 років тому, але астрономи не мали змоги спостерігати великої кількості цих об’єктів з потрібною точністю, щоб побачити картину, що розкриває цей процес.
НОВІ ТЕЛЕСКОПИ ТА КОСМІЧНІ МІСІЇ
Новий «мисливець» за екзопланетами
Космічний зонд «Хеопс» (Cheops, Characterizing Exoplanet Satellite) вийшов на орбіту 18 грудня 2019 р. Упродовж щонайменше 3,5 роки він виконуватиме пошук екзопланет біля близьких до Сонця зір.
Плакат, що ілюструє основну інформацію про місію «Хеопс». ВЦ «Наше небо» для фейсбук-сторінки «Все про Всесвіт».
Рентгенівський телескоп EROSITA побачив «перше світло»
Рентгенівська обсерваторія «Спектр-Рентген-Гамма» (Spektr-RG), що стартувала із Землі 13 липня 2019 р., упродовж трьох місяців виконувала політ до місця призначення: точки Лагранжа L2 системи Земля — Сонце на відстані 1,5 мільйона кілометрів від нашої планети. А протягом 17—19 жовтня телескоп EROSITA, побудований в Німеччині, використав усі сім своїх модулів збору рентгенівських променів для отримання зображення їх джерел в сусідній галактиці.
Два скупчення галактик, що взаємодіють, A3391 та A3395, видно на зображенні від EROSITA в рентгенівських променях (праворуч) та видимому світлі (ліворуч). Фото з сайту www.skyandtelescope.com.
Визначено орбіту для майбутньої космічної станції біля Місяця
NASA і ESA (Європейське космічне агентство) після кількох місяців обговорення вирішили, що космічна станція Lunar Gateway («Місячні ворота») буде рухатися навколо Місяця по майже прямолінійній гало-орбіті (Near-Rectilinear Halo Orbit, NRHO). Провідні космічні агентства світу спільно розробляють станцію Lunar Gateway, а орбіта, по якій вона буде рухатися навколо Місяця, є однією з основних складових проекту місії. Це вплине на всі життєво важливі аспекти місії, зокрема те, як космічні апарати будуть стикуватися зі станцією.
Концепція станції Lunar Gateway, що буде перебувати на орбіті навколо Місяця. Фото з сайту www.esa.int.
Перше світло нового телескопа-робота
«Ганімед», один з чотирьох телескопів-роботів найновішої автоматизованої системи SPECOLOOS, яка входить до складу Європейської південної обсерваторії, отримав перше інженерне та калібрувальне зображення. Цей процес в астрономії називають «перше світло» телескопа. SPECULOOS (Search for habitable Planets EClipsing ULtra-cOOl Stars — Пошук придатних для життя планет біля дуже холодних зір) призначено для виявлення землеподібних екзопланет, що обертаються навколо сусідніх з Сонцем надхолодних зір та коричневих карликів. Перше зображення, однак, отримано не від слабкої зорі, а від галактики під назвою NGC 6902.
Зображення спіральної галактики NGC 6902, отримане телескопом «Ганімед» (Ganymede) системи телескопів-роботів SPECULOOS в обсерваторії Паранал. Це було «перше світло» цього телескопа. Фото з сайту www.sci-news.com.
Підготував Іван Крячко
