За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), астрономи зафіксували небачене досі згасання Бетельгейзе, зорі червоного надгіганта в сузір’ї Оріона. Нові зображення диска зорі показують не тільки червоного надгіганта, що потьмянів, але й те, як змінюється його видима форма.
Бетельгейзе була маяком на нічному небі для спостерігачів, але вона почала тьмяніти наприкінці минулого року. На момент написання цього тексту блиск Бетельгейзе становить приблизно 36% від його нормального значення: зміна помітна навіть неозброєним оком. Як професійні астрономи, так і аматори мають охоту дізнатися більше про це небачене потемніння.
Група астрономів на чолі з Мігелем Монтарже (Miguel Montargès) із Левенського католицького університету в Бельгії спостерігала зорю за допомогою Дуже великого телескопа ESO з грудня 2019 року, маючи на меті зрозуміти, чому вона стає тьмянішою. Серед перших спостережних результатів, які здобули науковці, — це дивовижне нове зображення поверхні Бетельгейзе, отримане наприкінці минулого року за допомогою приймача SPHERE.
Ця група спостерігала зорю з приймачем SPHERE також у січні 2019 року, тобто перш ніж вона почала тьмяніти. Це дало змогу порівняти нові світлини Бетельгейзе з отриманим на початку минулого року. Зображення, отримані у видимому світлі, показують зміни, що трапилися як із блиском, так і видимою формою зорі.
На цій світлині для порівняння показано зображення зорі Бетельгейзе до і після її безпрецедентного потьмяніння. Спостереження, зроблені за допомогою приймача SPHERE на Дуже великому телескопі ESO у січні та грудні 2019 року, показують, наскільки сильно спав блиск зорі та як змінилася її видима форма. Фото з сайту www.eso.org.
Багато аматорів астрономії стали гадати про те, чи означає спад блиску Бетельгейзе, що вона має ось-ось вибухнути. Як і всі червоні надгіганти, Бетельгейзе одного разу стане надновою, але астрономи не вважають, що це відбувається зараз. У них є інші гіпотези для пояснення, що саме спричиняє зміну форми та яскравості, які видно на зображеннях SPHERE. «Два сценарії, над якими ми працюємо, — це охолодження поверхні через надзвичайну зоряну активність або викидання пилу в бік Землі», — сказав Монтарже. Нестабільну поверхню Бетельгейзе утворюють величезні конвективні комірки, які рухаються й стискаються і збільшуються. Зоря також пульсує, як серце, що б’ється, періодично змінюючи яскравість. Ці конвективні зміни та пульсації Бетельгейзе називають зоряною активністю. Науковець зауважив: «Звісно, наші знання про червоних надгігантів є неповними, дослідження тривають, тому сюрпризи все ще можливі».
Щоб вивчати зорю, яка лежить на відстані 700 світлових років, та зібрати факти щодо спадання її блиску, групі Монтарже знадобився VLT в обсерваторії Серро Паранал в Чилі. «Обсерваторія ESO на горі Серро Паранал — одна з небагатьох, здатних отримувати знімки поверхні Бетельгейзе», — сказав він. Прилади на VLT ESO дозволяють спостерігати в інтервалі довжин хвиль від видимого світла до середньої інфрачервоної ділянки електромагнітного спектра, тобто астрономи можуть бачити як поверхню Бетельгейзе, так і речовину навколо неї. «Це єдина умова за якої ми можемо зрозуміти, що відбувається із зорею».
Ще одне нове зображення, отримане за допомогою приймача VISIR на VLT в грудні 2019 року, показує інфрачервоне світло, яке випромінює пил, що оточує Бетельгейзе. Ці спостереження зроблені групою під керівництвом П’єра Кервелла (Pierre Kervella) з Паризької обсерваторії. Науковці пояснили, що довжина хвилі, в якій отримано ці зображення, аналогічна тій, яку реєструють тепловізори. Хмари пилу на зображенні VISIR, зовні схожі на полум’я, утворюються, коли зоря відкидає речовину в міжзоряний простір.
На цьому зображенні, отриманому за допомогою приймача VISIR на Дуже великому телескопі ESO у грудні 2019 року, показано інфрачервоне світло, що випромінює пил довкола Бетельгейзе. Хмари пилу на цьому драматичному зображенні, що нагадують полум’я, утворюються, коли зоря викидає речовину в міжзоряний простір. Чорна маска закриває велику частину диска зорі, що дуже яскравий, а тому має бути замаскованим, щоб можна було побачити слабкі цівки пилу. Яскрава точка в середині — це зображення поверхні Бетельгейзе, отримане за допомогою приймача SPHERE. Її розмір близький до розмірів орбіти Юпітера. Фото з сайту www.eso.org.
«“Ми всі створені із зоряного пилу”» — цю фразу ми часто чуємо від популяризаторів астрономії, але звідки саме цей пил?», — сказав Емілі Кеннон (Emily Cannon), докторант Левенського католицького університету, який опрацьовує зображення червоних надгігантів, отриманих за допомогою приймача SPHERE. «Протягом свого життя червоні надгіганти, як Бетельгейзе, створюють і викидають величезну кількість речовини ще до їхнього вибуху як наднової. Сучасні засоби спостережень дали нам змогу докладно вивчати ці об’єкти, що лежать від Землі за сотні світлових років. Це дає нам змогу розгадати таємницю того, чому вони втрачають так багато речовини».
За інф. з сайту www.eso.org
P. S.
Читайте, будь ласка, також замітку «Що з Бетельгейзе?», вміщену в рубриці «Огляди астрономічних явищ».
