Наприкінці 2019 р. не лише серед аматорів астрономії, але й в ріжного штибу засобах масової інформації, було багато розмов про Бетельгейзе. Ця яскрава зоря із сузір’я Оріона згасла до історичного мінімуму. Нижче наведено скорочений переклад замітки Боба Кінґа «What’s Up With Betelgeuse?» з сайту науково-популярного астрономічного журналу США Sky&Telescope в якій висловлено одне із можливих пояснень спаду блиску зорі.
Оріон, з Бетельгейзе на «буксирі», сходить у південно-східній ділянці неба вечорами наприкінці грудня та січня. Автор фото Боб Кінґ. З сайту www.skyandtelescope.com.
Бетельгейзе, найвідоміша зоря сузір’я Оріона, потрапила нещодавно в стрічки новин. Поки ми чекаємо, коли цей надгігант вибухне як наднова, він вчинив навпаки — став згасати! Якщо подивитися на перелік найяскравіших зір, то Бетельгейзе в ньому посідає 10 місце. Але це лише середній показник: яскравість цієї змінної зорі зазвичай коливається від 0,2 видимої зоряної величини (приблизно як у зорі Ригель, що «позначає» коліно Оріона в його відомій багатьом фігурі) до приблизно 1,3 видимої зоряної величини. Тобто в цей час вона не набагато яскравіша сусідньої зорі Беллатрікс (видима зоряна величина 1,6). (Беллатрікс і Рігель — це також змінні зорі, але вони не такі яскраві, як Бетельгейзе.)
Ще в жовтні блиск Бетельгейзе становив близько 0,5m — зоря була значно яскравішою, ніж сусідній Альдебаран (0,9m). Але спостереження, виконані в грудні як аматорами, так і професіоналами, свідчать про різке падіння блиску. За моїми оцінками 28 грудня його значення було 1,5m, що майже відповідало блиску Беллатрікс. Лише за два місяці Бетельгейзе перемістилася з 10-го на 21-е місце в списку 26 найяскравіших зірнайяскравіших зір. Дивовижне падіння блиску, до історичного мінімуму.
Це зображення Бетельгейзе отримано за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) Видно несферичну форму її диска та величезну яскраву пляму на ньому. Фото з сайту www.skyandtelescope.com.
Бетельгейзе належить до зір класу пульсуючі червоні надгіганти. Вона фізично розширюється і стискається, бо атмосфера по черзі затримує і виділяє тепло, яке випромінює її ядро. Коли зоря має найменші розміри й найгарячіша, вона, якби опинилася на місці Сонця, зайняла б простір до орбіти Марса. У фазі максимального розміру (в цей час зоря має найнижчу температуру верхніх шарів) вона б «дістала» до орбіти Юпітера. Хоча Бетельгейзе в 20 разів масивніша, ніж Сонце, густина речовини в її розширеній оболонці становить 1/10000 від густини повітря.
Бетельгейзе — напіврегулярна змінна зоря з кількома періодами змінності. Головні пульсації повторюються кожні ~ 425 діб, але зоря також проявляє додаткові зміни яскравості з періодами 100—180 діб і 5,9 років. Темні плями, схожі на ті, що є на диску Сонця, а також яскраві хмари газу, які піднімаються над поверхнею зорі, — ось причина цих коливань. Бетельгейзе явно перебуває в неспокої і буде дивувати нас доти, поки зрештою не вичерпає паливо в своєму ядрі й вибухне як наднова типу II.
Хоча поточна поведінка надгіганта незвична, це не означає, що спалах відбудеться ось-ось. Астрономи прогнозують вибух зорі протягом найближчих 100 000 років.
Ця крива блиску показує періодичні зміни яскравості Бетельгейзе з 1979 року по теперішній час, визначені за допомогою фотометрії у видимому світлі. Вертикальна вісь позначає значення видимої зоряної величини, а горизонтальна — час (юліанські дати). Червоними колами позначено моменти мінімуму блиску, а також зазначено дати цих подій. Фото з сайту www.skyandtelescope.com.
Сара Бек (Sara Beck) з Американської асоціації спостерігачів змінних зір (American Association of Variable Star Observers, AAVSO) переглянула результати 36 743 спостережень зорі з бази даних AAVSO, починаючи з першого, зробленого 10 грудня 1893 року. Вона погоджується з тим, що поточний мінімум є одним із найнижчих.
Використовуйте цю світлину, щоб оцінити блиск Бетельгейзе за допомогою блиску зір Альдебаран, Беллатрікс та Рігель. Значення видимих зоряних величин подано в дужках. Автор фото Боб Кінґ. З сайту www.skyandtelescope.com.
Водночас професійні астрономи Едвард Ґуйнан (Edward Guinan) та Річард Васатонік (Richard Wasatonic), а також аматор астрономії Томас Кальдервуд (Thomas Calderwood), які спостерігають за зорею вже понад 25 років, повідомили 20 грудня про зниження видимої зоряної величини до 1,29. Ці результати спираються на точну фотометрію у видимому діапазоні електромагнітного спектра й підтверджують, що зоря досягла мінімального блиску за період від початку ХХ ст., відколи її блиск стали вимірювати спеціальними інструментами.
Ґуйнан вважає (про це він написав у Astronomical Telegram #13365), що теперішній спад блиску Бетельгейзе спричинений збігом двох періодичних мінімумів — 5,9-річного та 425-денного. Перекриття цих періодів призвело до своєрідного над мінімум блиску зорі. Науковець закликає спостерігачів уважно стежити за зорею під час цього незвично холодного і тьмяного її стану.
За інф. з сайту www.skyandtelescope.com підготував Іван Крячко
