Темні плями на диску Сонця спостерігали здавна — перші письмові записи результатів таких спостережень, виконаних китайськими астрономами, датовані 364 р. до нашої ери. В 1612 р. сонячні плями в телескоп спостерігав Ґалілео Ґалілей і на підставі цього зробив висновок про обертання Сонця.
Нині астрономи знають, що зорі обертаються не як тверді сфери; ділянки, що лежать на різних широтах обертаються з неоднаковими швидкостями. Це явище називають широтним диференційним обертанням (latitudinal differential rotation). Один повний оберт триває 25 діб на екваторі Сонця і близько 31 добу біля полюсів. Науковці вважають, що диференційне обертання відіграє важливу роль у генерації магнітних полів і плям.
Дослідники з Нью-Йоркського університету в Абу-Дабі (Об’єднані Арабські Емірати), Інституту досліджень Сонячної системи імені Макса Планка (Max Planck Institute for Solar System Research, MPS) та Університету Ґеттінґена визначили величини диференційного обертання в 13 зір із масами, близькими до маси Сонця, і з’ясували, що швидкість обертання екваторіальної зони вища, ніж у Сонця. Здивування викликало те, що екваторіальні області обертаються вдвічі швидше, ніж області у вищих широт. (Екваторіальні ділянки Сонця обертаються приблизно на 10 відсотків швидше, ніж ділянки в середніх широтах — Ред.) Таку розбіжність не передбачали жодні з моделей обертання.
Сонцеподібні зорі обертаються диференційно — екваторіальні області обертаються швидше, ніж області у вищих широтах. Сині стрілки на малюнку показують швидкість обертання. Диференційне обертання, як вважають астрономи, є найважливішим чинником генерації магнітної активності та плям. Фото з сайту https://nyuad.nyu.edu.
Швидкості визначили на підставі ефектів акустичних коливань, спричинених конвективними рухами речовини у зовнішніх шарах зір. Частоти цих коливань використали для визначення швидкості обертання різних широтних зон. «Використовуючи спостережні дані від місії NASA «Кеплер», ми можемо досліджувати внутрішню будову зір методом астросейсмології і визначати їх обертання на різних широтах і глибинах», — сказав Лоран Ґізон (Laurent Gizon), директор MPS.
«Моди коливань, які поширюються у напрямку обертання, рухаються швидше, ніж моди, що поширюються в протилежному напрямку, тому їхні частоти трохи відрізняються», — сказав він. «Наші найкращі вимірювання стосуються обертання зір сонячного типу». Дослідження науковців показує потенціал астросейсмології для зондування зоряних надр.
«Інформація про зоряне диференційне обертання є ключем до розуміння процесів, які спричиняють магнітну активність», — сказав Ґізон. Але, попередив він, треба вивчити велику кількість зір, перш ніж дослідники зможуть зробити докладні висновки про такі процеси.
За інф. з сайту https://astronomynow.com
