У 2006 році Міжнародний астрономічний союз (МАС), об’єднання професійних астрономів світу, запровадив означення планети. Одна з його умов — планета має «очищати» свою орбіту, або, іншими словами, бути тілом з найбільшою гравітацією на своїй орбіті.
Оскільки гравітація Нептуна впливає на сусідню планету Плутон, а поряд з його орбітою є інші тіла з поясу Койпера, це означало, що Плутон не підпадав під статус планети. Проте в новому дослідженні, результати якого оприлюднив журнал Icarus, планетолог з Університету Центральної Флориди Філіп Метцґер (Philip Metzger), вказує на те, що стандарт для класифікації планет не відповідає змісту публікацій в науковій літературі.
Метцґер, провідний автор дослідження, переглянув наукову літературу за останні 200 років і знайшов лише одну публікацію (у 1802 р.), де вказувалося на вимогу очищення орбіти для класифікації планет, але ця вимога не була аргументована. Науковець звертає увагу на те, що такі супутники, як Титан Сатурна та Європа Юпітера, від часу Ґалілея планетологи часто називають планетами.
Одна з перших композитних (складених з кількох зображень) світлин Плутона і його супутника Харона. Зображення отримав космічний зонд «Нові Горизонти» 11 липня 2015 року, коли наближався на найменшу відстань до Плутона. Фото з сайту NASA.
«Означення МАС вказує на те, що основний об’єкт планетології, планета, треба визначати на основі поняття, яке ніхто не використовує в своїх дослідженнях», — сказав Метцґер. «І воно позбавляє відповідного статусу другу за складністю й дуже цікаву планету в Сонячній системі». «Тепер у нас є список з понад сотнею недавніх прикладів планетологів, які використовують таке поняття планета, що не відповідає визначенню МАС, але вони роблять це, бо так функціонально доцільно», — сказав він. «Означення МАС незрозуміле», — вважає Метцґер. «Вони не сказали, що мали на увазі під очищенням орбіти. Якщо ви слідуватимете цьому буквально, то планет немає, бо планета не очищає свою орбіту».
Планетолог стверджує: огляд літератури показав, що реальний розподіл між планетами та іншими небесними тілами, такими як астероїди, відбувся на початку 1950-х років, коли Джерард Койпер (Gerard Kuiper) опублікував статтю, в якій навів поділ об’єктів на основі того, як вони сформувалися. Однак навіть цю причину більше не варто розглядати як чинник, що визначає, чи є небесне тіло планетою, сказав Мецґер.
Співавтор дослідження Кербі Руньйон (Kirby Runyon) з Лабораторії прикладної фізики університету Джона Гопкінса говорить, що визначення МАС помилкове, бо огляд літератури показав — очищення орбіти не є стандартом, який використовують для розрізнення астероїдів від планет, як стверджував МАС під час розробки поняття планета в 2006 році.
«Ми показали, що це неправдиве з огляду на історію твердження», — сказав Руньйон. «Тому застосовувати такі міркування до Плутона є помилкою», — підкреслив він. Метцґер вказує на те, що визначення планети має бути засноване на її внутрішніх властивостях, а не на тих, які можуть змінитися, наприклад таких, як динаміка орбіти планети. «Динаміка не постійна, вони повсякчас змінюються», — сказав Метцґер. «Отже, вона не є фундаментальною властивістю тіла, а лише його характеристикою в теперішній час».
Натомість Мецґер рекомендує класифікувати планету на підставі того, чи достатньо вона велика, щоб гравітація надала їй сферичної форми. «І це не просто довільне визначення», — зауважив Мецґер. Виявляється, це важлива віха в еволюції планетного тіла, бо, мабуть, коли це відбувається, то ініціює в ньому активні геологічні процеси».
Наприклад, Плутон має підземний океан, багатошарову атмосферу, органічні сполуки та кілька супутників. Є свідчення про його давні озера», — сказав Мецґер. «Він більш динамічний і живий, ніж Марс», — додав науковець. «Є лише одна планета зі складнішою геологією — це Земля».
За інф. з сайту www.sciencedaily.com.sciencedaily.com
Від редактора. Окрім двох названих у замітці науковців співавторами дослідження є Марк Сайкс (Mark Sykes) з Інституту планетології та Алан Штерн з Південно-західного науково-дослідного інституту. Останній був головним науковцем космічної місії «Нові Горизонти» до Плутона. Результати цієї місії й спонукали Штерна та деяких інших планетологів виступити з ідеєю повернення Плутона до «сім’ї» планет.
