В Україні книжок астрономічної тематики видають дуже мало. Незважаючи на те, що держава — «одна з найбільших астрономічних країн Європи» — науково-популярні книжки, написані професійними астрономами — велика рідкість.
Не будемо тут розвивати цю тему далі, а зазначимо, що книжки астрономічного змісту час від часу все ж виходять у світ. Нещодавно наша бібліотека поповнилася новими виданнями. Це книжки відомого в Україні видавництва зі славного східного міста-мільйонника — «першої столиці Радянської України».
Книжки привертають зорову увагу — як зовні, так і всередині, гарно оформлені, містять багато кольорових ілюстрацій (на фото нижче подано їхні обкладинки). Проте знайомство зі змістом цих видань викликає подив. Щоб було зрозуміло, в чому його суть, наведемо кілька фрагментів тексту, вміщеного в книжках.
На світлині — обкладинки книжок з астрономії
Отже, книжка «Таємниці космосу» (автор — О. Г. Стадник, рік видання — 2013), призначена, як сказано в анотації, «для дітей молодшого та середнього шкільного віку», на стор. 6 містить рубрику «Чи знаєте ви, що...». Ось її зміст: «сузір’я — це всього лиш довільно виокремлені групи світил. Їхній вигляд постійно змінюється. Так, мільйон років тому ківш Великої Ведмедиці нагадував ... спис». Натомість в оповідці «Провідні зорі», вміщеній на цій же сторінці, сказано, що «ще у давнину вчені виокремили такі ділянки неба, де взаємне розташування зір нагадує різні фігури, і назвали їх сузір’ями».
Як з цих текстів читач має розуміти сучасне визначення поняття сузір’я? Це «групи світил», «ділянки неба» чи «різні фігури»? І що потрібно розуміти за фразою «їхній вигляд постійно змінюється», якщо знати — зміну вигляду таких зоряних фігур годі зауважити впродовж тривалості життя людини? На стор. 9 є така фраза: «...Сонце має надзвичайно сильне магнітне поле, яке здатне викликати на Землі незвичайні бурі — геомагнітні...». Як здатне? Прямо чи опосередковано? Розумій, читачу, як захочеш? І це розраховано на дітей молодшого та середнього шкільного віку. Можна наводити схожі приклади з цієї книжки й далі. Не будемо цього робити. Як на наш погляд, то «...цікаві подорожі різними шляхами світу знань» після читання таких текстів радше призведуть до світу антизнань.
Книжка «Усе, що потрібно знати про планети та зірки» (автор — Я.О. Батій, рік видання — 2011) згідно слів видавця «...розрахована на широке коло читачів». Ба більше, «вона стане джерелом додаткових знань при вивченні шкільних курсів фізики й астрономії».
Подивімось, що «додаткового» є в її текстах. На стор. 4 читаємо: «Близько 12—15 мільярдів років тому космосу в нашому розумінні не існувало. Однак речовина, з якої він побудований, була. Адже речовина, матерія, енергія існують завжди...». Трохи нижче: «...настав момент, коли речовина вирвалася з неї (автор має на увазі точку сингулярності — І.К.) в різні боки з величезною швидкістю...».
Залишимо без коментарів уявлення автора про «Великий Вибух Всесвіту» і про речовину, яка «була». Читаймо далі. Наприклад, на стор. 7 підпис під малюнком: «Одна з найбільших областей зоряного народження в галактиці туманність Кіля» чи на стор. 14 таке: «Вигляд нашої дивної зірки з космосу являє собою надзвичайно фантастичне видовище. Величезну кошлату вогняну кулю Сонця огортає досить велика хмара з розжарених газів і пилу». Запитуємо себе: «Про яку хмару йдеться?». Чому сказавши «А», автор не говорить «Б»? Тобто, бодай коротко, не «розшифровує» свої думки на сторінках власної книжки. Натомість читача залишають наодинці з ось таким, як на наш погляд, сумнівним змістом. А призначення цієї книжки, згадаймо, — бути джерелом додаткових знань. То може краще обійтися без таких «додаткових знань»?
Окремо варто сказати про українську мову цих двох книжок. Тут є фрази «...чуті в дитинстві слова...», «являє собою», «громовими розкатами», «допомагають розібратися в історії Всесвіту» та багато інших, невластивих для нашої мови. Літературне редагування (особливо другої книжки) текстів явно не на висоті.
Колись була поширеною фраза: «Книжка — джерело знань». Нині маємо ситуацію, коли вона має звучати, як на нашу думку, інакше: «Не будь-яка книжка — джерело знань». Тож будьте обачними, купуючи книжки з астрономії!
