1. Зорі ― самосвітні, тобто з власними джерелами енергії, газові кулі. Звичайні зорі мають енергію від перетворення водню в гелій у процесі термоядерної реакції, що відбувається в ядрах таких зір. У білих карликів і нейтронних зір джерело енергії інше ― не термоядерні реакції.
2. Найближча до Землі зоря ― Сонце (див. 5 фактів про Сонце, які вам треба знати). Світло від нього йде до нашої планети 8,4 хв. Від другої за відстанню до нас зорі, Проксими Кентавра, світло йде до Землі 4,3 роки. Інші зорі лежать від нас ще далі. Зорі не полюбляють самітності, а тому, зазвичай, входять до різних груп: від подвійних зір, де є дві зорі, до зоряних скупчень, що налічують десятки, сотні, тисячі й навіть мільйон зір. Найбільшими зоряними системами у нашому Всесвіті є галактики, що вміщують десятки й сотні мільярдів зір.
3. Усі зорі, за вдалим висловом астронома Й. Шкловського, «народжуються, живуть і помирають». Зорі виникають з газопилових хмар внаслідок гравітаційного стискання. Воно ущільнює речовину протозорі, яка, стискаючись, нагрівається до високої температури. Коли температура в ядрі досягає 10 млн Кельвінів, тоді «спалахує» термоядерна реакція, що і є моментом народження зорі.
4. Тривалість життя, а також те, як саме зоря закінчить своє існування, визначає її маса. Що більша маса зорі, то менше часу вона живе. Масивні зорі (понад 5 мас Сонця) на завершальному етапі еволюції спалахують як Наднові. Такий вибух зорі породжує з її верхньої оболонки туманність, а з її внутрішньої частини ― нейтронну зорю або, якщо маса зорі становила понад 8 сонячних, чорну діру. Зорі до двох мас Сонця закінчують життя без грандіозних вибухів ― на стадії червоних гігантів вони скидають зовнішню оболонку (з неї утворюється планетарна туманність) і перетворюються в білих карликів.
5. Зорі ― «фабрики з виробництва» хімічних елементів. Переважна їх частина з відомої періодичної таблиці Менделєєва (до заліза включно) виникла в зорях внаслідок термоядерних реакцій, а вище від заліза ― під час спалахів Наднових. Синтез хімічних елементів відбувається у зорях впродовж усього їхнього життя поступово: від гелію на початку, до заліза наприкінці.
Для заставки використано фото (отримане за допомогою Космічного телескопа імені Габбла) з сайта www.spacetelescope.org.
