22 травня 2016 року відбудеться протистояння планети Марс. Інша назва цього астрономічного явища — опозиція Марса. Як спостерігати в ці травневі ночі Червону планету? І що мають на увазі астрономи, коли говорять про опозицію Марса? Про це коротко далі.

Марс в останню декаду травня прекрасно видно на зоряному небі. Він сходить звечора й сяє до ранку як зоря мінус другої зоряної величини. Тобто побачити його може кожен спостерігач, але, звісно, за умови ясного неба. Є ще одне незначне «але». Марс перебуває не дуже високо над обрієм. Це означає, що поблизу високих дерев чи споруд годі шукати Марс на небі. Ці завади його закриватимуть й тому треба обирати для спостережень місце з відкритим видноколом.

Вигляд південно-східної ділянки зоряного неба 22 травня 2016 р. о 22 годині київського літнього часу на широті Києва. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою електронного планетарію Stellarium.

Кілька слів про поняття опозиції у разі його застосування до небесних світил. В астрономії явище протистояння (інакше — опозиція, від лат. oppositio — протиставлення) — це положення верхньої планети (Марса, Юпітера та ін.) на небесній сфері, при якому різниця екліптичних довгот планети й Сонця дорівнює 180°. Простіше кажучи, це такий момент, коли Марс, Землі й Сонце опиняються на одній лінії. Причому Земля лежить між цими двома світилами. Подивіться на світлину, вміщену нижче. Вона ілюструє таку просторову конфігурацію станом на 14 год 17 хв київського літнього часу 22 травня 2016 року, тобто на той момент, коли й трапиться опозиція Марса. Такі явища відбуваються кожні 26 календарних місяців.

Просторове розміщення Сонця, Землі й Марса 22 травня 2016 р. на момент (14 год 17 хв київського літнього часу) опозиції Марса. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою www.solarsystemscope.com.

Легко зрозуміти, що в момент опозиції відстань між Землею і Марсом є мінімальною (насправді момент найбільшого зближення між Марсом і Землею настає через вісім днів після опозиції). Також є очевидним, що «опозиційний» часовий період є найсприятливішим для спостережень планети на зоряному небі Землі. Також зрозуміло, що явище опозиції є періодичним, адже Земля і Марс обертаються довкола Сонця. Через те, що орбіти у них не колові, а еліптичні, відстань між планетами в різні протистояння Марса різна (вона коливається у певних межах). Коли така відстань становить менше 60 млн км, то протистояння називають великими. Наприклад, 2003 р. відстань між Землею і Марсом становила 55,76 млн км — це була майже мінімальна з можливих відстаней між планетами. Якою вона буде в найближчі роки, показано на світлині, вміщеній нижче.

Взаємне положення Землі й Марса протягом 2014—2022 років у моменти опозиції Марса. Фото з сайту http://astronomy.com.

Зміна просторової відстані між Землею і Марсом приводить до зміни кутових розмірів планети Марс на небесній сфері. Під час великих протистоянь ці розміри можуть досягати 25 кутових секунд, тоді як під час звичайної опозиції — лише 14 кутових секунд. Для порівняння — видимі кутові розміри Сонця і Місяця на небесній сфері становлять в середньому близько 31 кутової хвилини. Що значно більше, ніж у Марса. Це, до слова, пояснює те, чому Марс на небі Землі ніколи не буде мати такий вигляд, як Місяць (див. замітку «Яким буде Марс 27 серпня?»).

Кутові розміри Марса для різних дат протистоянь планети (зверніть увагу, 2003 р. було велике протистояння Марса). Фото з сайту http://astronomy.com.

Ми звернули увагу на кутові розміри планети Марс на небесній сфері з однієї причини — вони суттєво впливають на те, яким побачить Марс спостерігач, що виконує візуальні спостереження у простий аматорський телескоп. Майже нічого в такий телескоп на диску Марса розгледіти не вдається (дивіться світлину, вміщену нижче).

Таким можна побачити Марс 22 травня 2016 р. в бінокль (а) і аматорський телескоп (б). Фото з scienceblogs.com.

Багатьох (особливо тих, хто бачив світлини Марса, зроблені космічними апаратами чи великими телескопами) така історія засмучує. Але ми радимо всім «диванним астрономам» візуальні телескопічні спостереження Марса! Побачити планету «наживо», навіть в невеликий телескоп, — суттєво інші враження, ніж від споглядання її фотознімків. Хоча, безумовно, визнаємо — світлини Червоної планети, як от вміщена нижче, також вражають!

Зображення планети Марс, отримане з допомогою Космічного телескопа імені Габбла 12 травня 2016 року. Фото з сайту NASA.

Ясного неба й вдалих спостережень!