Обов’язково подивіться на досвітнє небо в останній день травня — дехто з астрономів каже про можливий метеорний дощ від метеорного потоку Тау Геркуліди (Tau Herculids).

Якщо прогнози справдяться, 31 травня нас чекає рідкісний метеорний дощ від зазвичай невиразного метеорного потоку. Кількість «зір», що падатимуть з неба, може перевищити тисячу метеорів на годину… або ми, можливо, взагалі нічого не побачимо. Ласкаво просимо в дивовижний світ завбачень і прогнозів дії метеорного потоку.

Історія починається з відкриття періодичної комети 73P/Швассмана — Вахмана 3 (73P/Schwassmann-Wachmann 3) другого травня 1930 р. в Гамбурзькій обсерваторії. (Далі в тексті її назва — комета 73P). Астрономи Артур Вахманн (Arthur Wachmann) і Карл Швассман (Carl Schwassmann) виявили цю дифузну комету на склянній платівці як об’єкт +9,5 зоряної величини, який рухався через сузір’я Геркулеса.

Завдяки своїй орбіті (вона нахилена на понад 11 градусів відносно площини екліптики) комета 73P дала спостерігачам паузу: була велика ймовірність, що ця короткоперіодна комета з періодом обертання навколо Сонця 5,4 роки, стане яскравим світилом під час її проходження 31 травня 1930 року на відстані 0,062 астрономічних одиниць (а. о.), тобто 9,2 мільйони км від Землі.

Орбіта комети 73P. Автор і права на зображення: NASA/JPL. Фото з сайту www.universetoday.com.

Але цього не сталося, комета 73P під час появи в 1930 році досягла лише +7-ї видимої зоряної величини і ніколи не перетинала межу видимості неозброєним оком. Цікавий такий факт: астроном Джордж Ван Бісбрук (George Van Biesbroeck) зазначив, що комета мала «веретеноподібний» вигляд. Принаймні такою її було видно у 40-дюймовий рефрактор в Єркській обсерваторії. Можливо, що тоді вперше люди побачили ядро комети поперечником 1,3 км.

Після того, як комета 73P зникла з поля зору, її не спостерігали до 1995 року, коли яскравість комети різко зросла. Це 400-кратне збільшення було поготів неочікуваним, бо комета в той час перебувала на відстані понад 1,3 а. о. від Землі.

Фрагменти комети 73P. Знімки отримано за допомогою космічного телескопа «Спітцер» (Spitzer). Автор і права на зображення: NASA/JPL-Caltech/W. Reach. Фото з сайту www.universetoday.com.

Спостереження, виконані в Європейській південній обсерваторії, дали змогу виявити чотири окремі фрагменти того, що колись було кометою 73P; пізніші спостереження за допомогою «Габбла» та інфрачервоного космічного телескопа «Спітцер» у 2006 році додали ще кілька десятків.

Космічний телескоп імені Габбла став свідком події фрагментації ядра комети в 2006 році. Автор і права на зображення:: NASA/HST/STScI. Фото з сайту www.universetoday.com.

Коли комети наближаються близько до Сонця, тобто проходять у межах внутрішньої Сонячної системи, вони залишають за собою потоки пилу. Якщо планета перетинає (наприклад, Земля) такий кометний «слід», виникає метеорний дощ. Його прояв — безшумні світлі смуги, що пронизують зоряне небо. Метеори потоків Персеїди і Гемініди — це два великі щорічні дощі, породжені відповідно кометою 109P/Свіфта — Туттла і астероїдом 3200 Фаетон.

Багато хвостів комети 73P. Автор зображення та авторські права: Майкл Яґер (Michael Jaeger). Фото з сайту www.universetoday.com.

Потоки кометного сміття з часом еволюціонують, бо сила тяжіння Сонця та планет зміщує їх то до орбіти Землі, то від неї. Андромедиди, наприклад, після сильних дощів наприкінці XIX століття, стали майже непомітними.

Повернімося в 2022 рік. Моделі показують, що все може стати цікавим наприкінці цього місяця. Комета 73P є джерелом потоку, відомого як метеори Тау Геркуліди. Він отримав свою назву від місця положення його радіанта в 1930 році поблизу зорі +3,9 видимої зоряної величини Тау Геркулеса. За час, що минув відтоді, радіант дрейфував у сусіднє сузір’я Візничого.

Здебільшого потік Тау Геркуліди не справляє враження на спостерігачів кількістю метеорів. Однак у 2022 році ситуація може бути іншою, бо Земля має перетнути пару основних потоків, створених кометою 73P. Зокрема, астроном Жеремі Вобайон (Jérémie Vaubaillon), який працює в Інституті небесної механіки та обчислення ефемерид у Парижі, вказує на перетин Землею потоків, створених кометою у 1892 та 1897 роках, тобто ще до її відкриття. Яким щільними є ці потоки, можна тільки здогадуватися. Однак інші дві групи науковців, одна японська «команда» на чолі з астрономом Шуном Хорі (Shun Horii), а друга — німецька на чолі з астрономом Гартвіґом Лютеном (Hartwig Lüthen), дійшли до того ж висновку: Земля в цьому році зіткнеться стрімголов з потоком, що виник внаслідок фрагментації комети у 1995 році.

Земля вранці 31 травня приблизно о 5 год за Всесвітнім часом навпроти метеоритного потоку Тау Геркуліди. Автор: Дейв Дікінсон (Dave Dickinson). Фото з сайту www.universetoday.com.

Готуватися до травневого метеорного шторму?

Головна дата та час для спостереження за можливим сплеском кількості метеорів потоку Тау Геркуліди у 2022 році — ранок у вівторок, 31 травня, близько 5 години за Всесвітнім часом (за київським часом це 8 година дня — Ред.). Для спостерігачів у Північній півкулі в досвітні години радіант потоку міститиметься високо в небі, що є перевагою. Місяць також не буде завадою, адже напередодні, 30 травня, він досягне фази нового Місяця, простіше кажучи — його не буде на зоряному небі в ніч на 31 травня.

Десятикратне збільшення порівняно з очікуваним значенням зенітного годинного числа (Zenithal Hourly Rate, ZHR), яке дорівнює 14 метеорів на годину, відповідає значенню ZHR 140 для потоків наприкінці XIX століття. Це трохи більше, ніж у щорічних потоків Гемініди і Персеїди. Натомість у 2022 році може трапитися стократне збільшення ZHR. У такому разі Тау Геркуліди перевищать справжній рівень шторму — понад 1400 метеорів на годину.

Зверніть увагу! Тут подано малюнок не з оригінальної замітки. Положення радіанта метеорного потоку Тау Геркуліди 31 травня 2022 року о 3 год літнього київського часу для спостерігача, який перебуває на широті Києва. Мал. ВЦ «Наше небо» за допомогою електронного планетарію Stellarium.

Тау Геркуліди — це «повільний дощ» (швидкістю входу метеорних частинок в атмосферу Землі становить 16 км/секунду), як порівняти, скажімо, з листопадовими Леонідами, швидкість входу яких становить 72 км/с. Майте на увазі, що будь-які Тау Геркуліди, які ви бачите, повільні та «надмірні», виходять із радіанта поблизу кулястого зоряного скупчення Мессьє 3 — це точка на небесній сфері приблизно на третині шляху між яскравою зорею Арктур і кінцем ручки семизір’я (астеризму) Великої Ведмедиці.

Повірте, метеорний дощ, коли кількість метеорів становить близько тисячі на годину, — це незабутнє видовище. Одного разу ми були свідками саме такого шторму Леонід в темній пустелі Кувейту в 1998 році. Звісно, Тау Геркуліди 2022 року можуть як засліпити, так і розчарувати… але ви справді не хочете ризикнути і втратити шанс? Встановіть будильник на ранній ранок 31 травня (або не лягайте спати в ніч з 30 на 31 травня), якщо буде ясне небо … ми просто ніколи не знаємо, що можемо побачити.

Прочитайте статтю Джо Рао (Joe Rao’s) про можливий сплеск метеорів з комети 73P.

За інф. з сайту www.universetoday.com

P.S. від редактора. Оскільки в Україні 5 година за Всесвітнім часом — це вже день, то радимо спробувати спостерігати метеори з потоку Тау Геркуліди принаймні з третьої години ночі й до світанку. Ясного неба й вдалих спостережень!