Дослідники, які використовують радіотелескоп в Західній Австралії, майже вдвічі збільшили кількість відомих «швидких радіосплесків» — потужних спалахів радіохвиль, що надходять з глибокого космосу. Науковці зареєстрували найближчі та найяскравіші швидкі радіосплески, які коли-небудь вдавалося виявити. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature.
Швидкі радіоімпульси надходять з різних ділянок небесної сфери і тривають всього лише мілісекунди. Вчені не знають, що їх спричиняє, але такі спалахи мають велику енергію — вона еквівалентна енергії, яку Сонце генерує протягом 80 років.
«Ми знайшли 20 швидких радіосплесків протягом цього року — це майже вдвічі більше, ніж їх було виявлено з часу відкриття такого явища в 2007 році», — сказав головний учасник нового дослідження доктор Райан Шеннон (Ryan Shannon) з Технологічного університету в Свінберні (Австралія).
«Використовуючи нову технологію, на якій заснована дія Австралійської дослідної антени в квадратний кілометр (the Australia Square Kilometre Array Pathfinder, ASKAP), ми також довели, що швидкі радіоімпульси надходять з глибин Всесвіту, а не від близьких до нашої галактики околиць».
Антени Австралійського радіоінтерферометра (Australian SKA Pathfinder, ASKAP) на тлі Чумацького Шляху. Фото з сайту www.icrar.org/bursts/.
Учасник дослідження доктор Жан-П’єр Маккарт (Jean-Pierre Macquart) з Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (International Centre for Radio Astronomy Research, ICRAR) заявив, що імпульси «мандрують» протягом мільярдів років й іноді проходять крізь хмари газу. «Кожного разу, коли це відбувається, різні довжини хвилі, що складають імпульс випромінювання, отримують неоднакове сповільнення», — сказав він.
«Врешті-решт, сплеск досягає Землі з різними довжинами хвиль і тому вони потрапляють до телескопа в дещо інший час, як, наприклад, плавці не в один час досягають фінішу. «Час приходу різних довжин хвиль вказує на кількість речовини, крізь яку пройшов сплеск». «Оскільки ми показали, що швидкі радіосплески виходять з глибин Всесвіту, то їх можна використовувати їх для виявлення ще не встановленої речовини, розташованої у просторі між галактиками, — це справді захопливе відкриття».
Доктор Кіт Банністер (Keith Bannister), який розробив систему ASKAP, сказав, що феноменальна робота цього радіоінтерферометра засновано на двох його властивостях. «Телескоп має велике поле зору — воно становить 30 квадратних градусів, що в 100 разів більше повного Місяця». «Використавши особливості розміщення окремих антен телескопа, кожна з яких булла направлена на окрему ділянку неба, ми спостерігали одночасно 240 квадратних градусів площі небесної сфери — приблизно в тисячу разів більше площі повного Місяця». «ASKAP дуже хороший для такої роботи».
Доктор Шеннон зазначив: тепер ми знаємо, що швидкі радіосплески виникають далеко у Всесвіті, але ми досі не знаємо, як це відбувається і з яких галактик вони надходять. Подальше завдання науковців полягає в тому, щоб визначити точні координати сплесків на небі. «Ми зможемо локалізувати сплески з точністю до однієї тисячної градуса», — сказав він. «Це відповідає ширині людського волосся, встановленій з відстані в десять метрів, і досить добре, щоб ототожнити кожен сплеск з певною галактикою».
Радіоінтерферометр ASKAP міститься в радіоастрономічній обсерваторії «Мерчісон» (Murchison Radio-astronomy Observatory) в Західній Австралії. Він є попередником майбутнього телескопа Square Kilometer Array (SKA) — Радіоантени площею в квадратний кілометр.
За інф. з сайту www.sciencedaily.com
